Стаття 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чо­тирнадцяти до вісімнадцяти років

1.Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

1)самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоря­джатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку),

2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що вне­сені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування.

5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклу­вальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими дохода­ми або позбавити її цього права.

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

6. Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої особи вста­новлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

(Стаття 32 із змінами, внесеними згідно із Законами України №2620-1, від 02.06.2005р. та № 3201-/V від 15.12.2005р.)

1. Коментована стаття визначає зміст та обсяг дієздатності фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Відповідно до положень статті такі фізичні особи іменуються «неповнолітніми», а їх дієздатність — «неповною».

Законодавець презумує, що дана категорія фізичних осіб на відміну від ма­лолітніх фізичних осіб вже наділена відповідним рівнем інтелектуального та фізичного розвитку, має певний життєвий досвід для того, щоб правильно усві­домити обсяг своєї дієздатності та розумно здійснити переважну більшість закріплених за ними прав. Однак все рівно законодавець виходить із того, що до досягнення відповідного віку чи вчинення відповідних суспільно значимих дій які свідчать про соціальну зрілість неповнолітньої фізичної особи, вона повинна здійснювати переважну більшість своїх прав за погодженням із законними представниками, до яких відносяться батьки (усиновлювачі) та піклувальника При цьому таке правило не поширюється на неповнолітніх фізичних осіб, які хоча і перебувають у віковому періоді від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, однак вже набули цивільної дієздатності внаслідок реєстрації шлюбу (ст. 34 ЦК) або ж їм надана повна цивільна дієздатність в порядку ст. 35 ЦК. Такі фізичні особи реалізують свою дієздатність на власний розсуд.

Що ж стосується інших неповнолітніх фізичних осіб, то вони самостійно без погодження із законними представниками мають право:

вчиняти дрібні побутові правочини (див. коментар до ст. 31 ЦК); здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, твор­чої діяльності, що охороняються законом (див. коментар до ст. 31 ЦК);

самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законодавством або установчими документами юридичної особи;

самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

 2. Передбачена для неповнолітньої фізичної особи можливість самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами означає насамперед гарантоване державою право використовувати отримані нею грошові надходження.

Одним із перших грошових надходжень у вказаній статті визначається заробіток. Під поняттям «заробітна плата» відповідно до чинного законодавства слід розуміти винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган оплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 1 Закону України «Про оплату праці»). Однак та­кий вид грошового надходження може мати лише неповнолітня фізична особа, яка перебуває у трудових відносинах. А відповідно до ст. 188 КзПП не допус­кається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років і лише за згодою одного із батьків або особи, яка його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років. І виключно для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди їх здоров'ю і не порушує про­цесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, яка його замінює.

Під поняттям «стипендія» розуміються грошові виплати, які щомісячно або в інший спосіб виплачуються державою, юридичними чи фізичними особами учням, студентам, слухачам, курсантам, аспірантам та іншим категоріям осіб, які здобувають освіту.

Неповнолітня фізична особа може також отримувати й інші види доходів.До них, зокрема, можна віднести, дивіденди по вкладах у банках чи інших фінансових  установах, доходи від акцій, орендна плата, яка сплачується за належне неповнолітньому на праві власності майно тощо.

Однак попри те, що законодавець дає достатньо широкий спектр повноважень неповнолітнім особам щодо розпоряджання набутим ними майном, він все ж таки дозволяє батькам (усиновлювачам) або піклувальникам в окремих випадках здійснювати певний вплив на неповнолітніх у випадку, коли їх соціальний чи фізичний рівень не дозволяють їм адекватно здійснювати дане право.Тоді за наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої фізичної особи встановлюється статтями 236—241 ЦПК України.

У випадку, коли обставини, які були підставою для прийняття рішення про обмеження або позбавлення дієздатності неповнолітньої фізичної особи відпа­ли, суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права.

3. Можливість самостійно здійснювати права на результати інтелектуаль­ної, творчої діяльності, що охороняються законом, є суттєво ширшою, ніж це передбачено для малолітніх фізичних осіб, оскільки окрім здійснення особис­тих немайнових прав, неповнолітні можуть самостійно та на власний розсуд здійснювати усі майнові права щодо створених ними об'єктів інтелектуальної власності, які передбачені у Книзі 4 ЦК.

4. Надана законом можливість неповнолітнім фізичним особам бути учас­ником (засновником) юридичних осіб означає насамперед їх право самостійно укладати правочини щодо створення юридичних осіб чи вступу до них. Однак така можливість може бути обмежена у встановлених законом випадках або ус­тановчими документами юридичної особи. Так, згідно зі ст. 6 Закону України «Про політичні партії в Україні» членом політичної партії може бути лише гро­мадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах, тобто який досяг 18 років. Аналогічне вікове обмеження встановлюється також і щодо створення фізичною особою фермерських господарств (ст. 5 Зако­ну України «Про фермерське господарство»), засновництва благодійної органі­зації (ст. 5 Закону України «Про благодійність та благодійні організації») тощо. Для участі у кредитній спілці фізична особа повинна набути повної дієздатності (ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки»), а членом виробничого коопера­тиву може бути фізична особа, яка досягла шістнадцятирічного віку (ст. 10 За­кону України «Про кооперацію») тощо.

5. Важливим аспектом дієздатності неповнолітньої фізичної особи є повнова­ження щодо самостійного укладання договору банківського вкладу (рахунку) та розпоряджання банківським вкладом. Однак законодавець чітко розмежовує пи­тання щодо того, ким було внесено цей вклад. У випадку, коли банківський вклад чи грошові кошти на рахунку були внесені на своє ім'я самою неповнолітньою особою, то розпоряджатись ними вона має право самостійно на власний розсуд. Дещо по-іншому вирішує це питання законодавець у випадку, коли грошові кош­ти на її рахунок були внесені у фінансову установу іншими особами в частині чи в повному обсязі. Тому відповідно до ч. З ст. 32 ЦК неповнолітня особа може роз­поряджатись цими грошовими коштами лише за згодою органу опіки та піклу­вання та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

6. Що стосується решти правочинів, то фізична особа вчиняє їх за згодою своїх законних представників, до яких відносяться батьки (усиновлювачі) або піклувальники, а також за згодою органу опіки та піклування. При цьому форма отримання згоди законних представників повинна бути адекватною до форми правочину, щодо якого вона висловлюється. Так, коли правочин відповідно до ст. 206 ЦК може вчинятись в усній формі, то і згода на вчинення цього правочи­ну може бути надана законними представниками неповнолітньої фізичної осо­би в усній формі. Коли ж відповідно до ст. 208 ЦК правочин повинен бути викладений у письмовій формі, то і згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників повинна бути у письмовій формі. При цьому слід зауважити, що вчинення неповнолітньою особою будь-якого правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Законодавець при цьому вказує, що згоду на вчинення правочину неповнолітнім можна отримати від будь-кого з батьків (усиновлювачів). Згода друго­го з них при цьому презумується. Однак у випадку, коли той з батьків (усиновлювачів), з яким проживає неповнолітня особа, заперечує проти здійснення пра­вочину неповнолітнім, то правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки за піклування.

7. Обсяг дієздатності неповнолітньої фізичної особи у частині її здатності нести відповідальність за завдану нею шкоду врегульовується статтями 33,1179, : 130, 1182 ЦК.