Стаття 306. Право на таємницю кореспонденції

Published by Консультант on Ср, 06/01/2011 - 11:46

Стаття 306. Право на таємницю кореспонденції

1. Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції.

 Листи, телеграми тощо є власністю адресата.

2. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата.

Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.

3. У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата використання кореспонденції, зокрема шляхом Ті опублікування, можливе лише за згодою фізичних осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Ко­дексу.

У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата, а також у разі смерті фізичних осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу, кореспонденція, яка має наукову, художню, історичну цінність, може бути опублікована в порядку, встановленому законом.

4. Кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути долучена до судової справи лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи. Інформація, яка міститься в такій кореспонденції, не підля­гає розголошенню.

5. Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у випад­ках, встановлених законом, з метою запобігання злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

1. Стаття 306 ЦК закріплює право фізичної особи на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів корес­понденції, що є одним з основних її особистих немайнових прав.

2. Об'єктом зазначеного особистого немайнового права є таємниця корес­понденції. Поняттям «кореспонденція» охоплюється не тільки письмова корес­понденція (прості та рекомендовані листи, поштові картки, бандеролі, секограми, а також дрібні пакети, мішки «М»), але й усі інші види кореспонденції (теле­грами, телефонні розмови, телеграфні повідомлення, повідомлення електронною поштою, пейджером, SMS- та MMS-повідомлення тощо). Для поширення ре­жиму таємності зовсім не обов'язково, щоб кореспонденція вміщувала в собі інформацію про обставини особистого життя фізичної особи. Цивільне законо­давство України охороняє абсолютно усі види кореспонденції і тоді, коли вона має майнову цінність (наприклад, бандеролі), і тоді, коли вона не має такої.

3. Окрім можливості бути визнаним особою носієм відповідного блага, пра­во на таємницю кореспонденції передбачає можливість використовувати листи, телеграми та інші види кореспонденції, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата, незалежно від того, чи ця корес­понденція відправлена за домашньою, службовою чи іншою адресою. Наприклад, у випадках, коли ведеться переписка між двома науковцями, політиками чи письменниками, то для її оприлюднення потрібна обов'язкова згода кожного з них. Коли ж адресат та особа, яка направила цю кореспонденцію, померли, то її використання можливе лише за згоди дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, -батьків, братів та сестер померлого(их). У випадку ж, коли і останні особи померли, то використання цієї кореспонденції, у тому числі і шляхом опубліку­вання, можливе лише у разі, коли вона має наукову, художню, історичну цінність в порядку, встановленому законом.

Однак із зазначеного правила законодавець може передбачати виключення.Наприклад, відповідно до ст. 36 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» лист, адресований редакції, може бути викорис­таний у повідомленнях і матеріалах, якщо при цьому не змінюється його зміст і не порушуються положення вказаного Закону.

Слід також зауважити, що в окремих випадках для використання кореспонденції недостатньо отримати згоду особи, що відправила кореспонденцію, та адресата. Так, законодавець визначає, що, коли кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, то для використання цієї кореспонденції, зокрема шляхом опублікування, потрібна також і згода фізичної особи, особистого життя якої ця кореспонденція стосується. Наприклад, коли у телефонній розмові, яка записувалась на магнітний носій, були висвітлені обставини особистого життя третьої особи, то для оприлюднення цього запису потрібна обов'язкова  згода усіх трьох осіб.

4. Передбачене коментованою статтею право на таємницю кореспонденції може також обмежуватись у випадках, що прямо встановлені законом. Так, зокрема, у випадку, коли в кореспонденції містяться докази, що мають істотне значення для вирішення справи, то вона може бути долучена до судової справи і не залежно від згоди на це фізичних осіб, яких вона стосується. Однак з метою захисту даного права від можливих порушень з боку заінтересованих осіб законодавець забороняє поширення такої інформації.

Ще одним обмеженням цього права є також надана законом можливість порушити право на таємницю кореспонденції з метою запобігання злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способа­ми одержати необхідну інформацію неможливо. Так, згідно із ст. 187 КПК Украї­ни за вище зазначених підстав може бути накладено арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, коли достатньо підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого містяться дані про вчинений злочин, або документи і предмети, що мають доказове зна­чення. Проте при проведенні цих дій слідчий повинен вживати заходів, щоб не допустити розголошення виявлених при цьому обставин особистого життя фізич­ної особи (ст.185 КПК України). Як гарантія дотримання цього обов'язку може слугувати проведення слухання справи у закритому судовому засіданні.

Однак у будь-якому випадку лише в судовому порядку повинні доводитись легітимність порушення цього права, а також підтвердження того, що це порушення здійснювалось з метою запобігання злочинові чи для з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, а також те, що іншими способами одержати необхідну інформацію неможливо.