Стаття 303. Право на особисті папери

1. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю.

2. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема шляхом опублікування, допускаються лише за згодою фізичної особи, якій вони належать.

3. Якщо особисті папери фізичної особи стосуються особистого життя іншої особи, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.

4. У разі смерті фізичних осіб, визначених частинами другою і третьою цієї статті, особисті папери можуть бути використані, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, — батьків, братів та сестер.

1. У ст. 303 ЦК закріплюється право фізичної особи на особисті папери. Поняттям «особисті папери» охоплюються документи, які містять інформацію про особисте життя фізичної особи. До них законодавець, зокрема, відносить доку­менти, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали. Проте вказаний перелік не є вичерпним, і тому на будь-які документи, які містять інфор­мацію про особисте життя особи, може поширюватись передбачений вказаною статтею правовий режим.

2. Право на особисті папери як особисте немайнове право, окрім можливості фізичної особи бути визнаною титульним володільцем цих особистих паперів та здійснювати увесь спектр повноважень власника щодо них, включає і можливість надавати згоду чи забороняти ознайомлення з особистими паперами.

Тобто фізична особа визначає самостійно, з урахуванням свого інтересу та мети, коло осіб, які можуть ознайомлюватись з її особистими паперами, чи викорис­товувати їх, зокрема шляхом їх опублікування.

Окремий правовий режим здійснення даного повноваження визначається законодавцем у разі смерті фізичної особи, яка наділена правами щодо особис­тих паперів. У цьому випадку зазначається, що право на дачу згоди на ознайом­лення та використання особистих паперів переходить до дітей померлої особи, її вдови (вдівця), а якщо їх немає, то до батьків, братів та сестер.

3. Проте здійснення права на особисті папери законодавець обмежує наяв­ністю певних обставин, а саме:

а) коли особисті папери стосуються особистого життя іншої фізичної особи, наприклад, фотографія висвітлює подробиці особистого життя чоловіка та дру­жини, то в цьому випадку, для їх використання, у тому числі шляхом опубліку­вання, недостатньо згоди лише одного із подружжя. Для здійснення цього права необхідно отримати також і згоду іншого з подружжя, а у разі його смерті — його дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, то батьків, братів та сестер;

б) коли особисті папери передані до фонду бібліотек або архівів з дотриман­ням прав усіх заінтересованих осіб (див. коментар до ст. 305 ЦК України);

в) в інших випадках, що прямо передбачені чинним законодавством, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.