Стаття 301. Право на особисте життя та його таємницю

1. Фізична особа має право на особисте життя.

2. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайом­лення з ним інших осіб.

3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого осо­бистого життя.

4. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

( Частина четверта статті З01 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3261-І', від 22.12.2005)

1. Коментована стаття закріплює право на особисте життя та його таємницю. Дане право є відповідним розвитком положень ст. 32 Конституції України, ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 8 Конвенції про захист прав і основ­них свобод людини» та ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права».

Під поняттям «особисте життя» розуміється поведінка фізичної особи поза межами виконання нею різноманітних суспільних обов'язків, тобто поведінка і діяльність людини у сфері сімейних, побутових, особистих, інтимних та інших стосунків, що звільнена від «тягаря суспільних інтересів», спрямована на досяг­нення особистої мети та задоволення власних потреб. У правозастосовчій прак­тиці Європейського Суду з прав людини пріоритет віддається терміну «приват­не життя», під яким розуміють здебільшого поведінку особи у сфері інтимного чи статевого життя (див., наприклад: Рішення у справі «Норріс проти Ірландії» (Norris v. Ireland)).

2. Право на особисте життя, в розумінні коментованої статті, складається із таких складових елементів:

а) повноваження мати особисте життя як можливість фізичної особи бути носієм даного особистого немайнового блага;

б) повноваження визначати своє особисте життя. При цьому закон не визначає переліку можливих чи необхідних діянь, якими б особа могла здійснити своє право на визначення свого особистого життя. Натомість законодавець надає фізичній особі можливість самостійно, на власний розсуд, вирішувати, яким чи­ном визначати, організовувати та реалізовувати своє особисте життя залежно від власних інтересів та мети. Однак здійснення цього права не повинно порушувати загальні межі цивільних прав (ст. 13 ЦК України);

в) повноваження на ознайомлення з обставинами особистого життя означає, що особа самостійно визначає коло осіб, які можуть володіти інформацією про її особисте життя. Водночас фізична особа може дати дозвіл на поширення цієї інформації іншими особами у визначених нею межах поширення. Однак у випадках, коли це прямо передбачено в законі, в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини дане особисте немайнове право може бути обмежене. Більш детально про це розповідається в коментарі до ст. 302 ЦК України. Тісно з цим пов'язано і право самої особи знайомитись з відомостями про себе, що передбачено статтями 9,10 Закону України «Про інформацію»;

з) повноваження зберігати у таємниці обставини свого особистого життя оз­начає, що фізична особа має можливість не розголошувати відомості про обставини свого особистого життя, а також вимагати такого нерозголошення від інших осіб, які володіють такою інформацією. Інколи законодавець, окрім загальної норми про охорону таємниці особистого життя, вводить спеціальні норми, якими здійснюється додатковий її захист, наприклад, лікарської таємниці (ст. 40 «Основ законодавства України про охорону здоров'я»), таємниці усиновлення (статті 226— 231 СК України), таємниці листування, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції (ст. 306 ЦК; ст. 9 Закону України «Про телекомунікації»), адвокатської таємниці (ст. 9 Закону України «Про адвокатуру»),таємниці нотаріальних дій (статті 5, 6, 8 Закону України «Про нотаріат»). Поширення інформації про особисте життя фізичної особи попри її волі можливе лише на підставах та в порядку, визначених законом, наприклад, коли обставини особистого життя фізичної особи містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, або ж у випадку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 302 ЦК України;

д) повноваження вимагати захисту права на особисте життя здійснюється на підставах та в порядку, передбачених главою 3 та статтями 275—280,1166—1168 ЦК України.

Право на особисте життя гарантується ст. 32 Конституції України та додат­ково охороняється також ст. 182 КК України.