Стаття 30. Розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств
1. При ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.
2. Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.
У складі земель сільськогосподарського призначення, наданих сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, завжди представлені як сільськогосподарські, так і несільськогосподарські угіддя. До останніх належать землі загального використання (внутрішньогосподарські шляхи, господарські двори тощо), ділянки, забудовані господарськими будівлями і спорудами тощо. Коментована стаття визначає порядок розподілу несільськогосподарських угідь при ліквідації:
1) колективних та інших сільськогосподарських підприємств, які отримали землю у колективну власність до 1 січня 2002 р., а їх члени отримали право на земельну частку (пай);
2) державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, які ліквідуються не у зв'язку з їх приватизацією, а через недоцільність їх подальшої діяльності, банкрутство тощо.
При ліквідації колективного та іншого сільськогосподарського підприємства, якому земля була передана у колективну власність, сільськогосподарські угіддя підлягають розподілу між його членами, які отримали право на земельну частку (пай), а несільськогосподарські угіддя розподіляються відповідно до положень установчих документів (статуту) такого сільськогосподарського підприємства. На жаль, установчі документи переважної більшості колективних сільськогосподарських підприємств не містили положень про розподіл несільськогосподарських угідь таких підприємств, або ж містили (дублювали) положення ст. 5 ЗК України 1990 р. (в редакції від 13 березня 1992 р.). Згідно з цією статтею несільськогосподарські угіддя таких підприємств підлягали передачі у відання відповідних рад, тобто у власність держави.
Якщо ж розподіл несільськогосподарських угідь колективного сільськогосподарського підприємства здійснюється після 1 січня 2002 р. (дати набрання чинності новим ЗК України), то норми ст. 5 Земельного кодексу України 1990 р. не застосовуються. Розподіл несільськогосподарських угідь має відбуватися відповідно до вимог цієї статті, а саме у порядку, визначеному зборами власників земельних часток (паїв). При цьому рішення зборів матимуть юридичну силу: а) за умови присутності на них всіх власників земельних часток (паїв), які отримали такі паї із земель даного сільськогосподарського підприємства; б) якщо всі власники земельних часток (паїв) дійшли згоди щодо порядку розподілу несільськогосподарських угідь. Рішення зборів оформлюється протоколом, який підписується головуючим на зборах та секретарем. Таке рішення підлягає реалізації землевпорядною організацією, яка на місцевості проводить роботи щодо відмежування несільськогосподарських угідь від інших земель сільськогосподарського підприємства та оформляє відповідну землевпорядну документацію.
Що стосується розподілу несільськогосподарських угідь, які є власністю приватних сільськогосподарських підприємств, що ліквідуються, то він здійснюється відповідно до установчих документів (статуту, договору про створення та діяльність) таких підприємств. Слід зауважити, що якщо приватне сільськогосподарське підприємство має заборгованість, яку не може погасити за рахунок грошових коштів, то його майно, у тому числі земля, може стати об'єктом звернення стягнення для задоволення вимог кредиторів і бути проданим на прилюдних торгах. Несільськогосподарські угіддя, які перебували у користуванні приватних сільськогосподарських підприємств, що ліквідуються, підлягають поверненню власникам таких угідь — державі, відповідній територіальній громаді, відповідній фізичній чи юридичній особі.
Ліквідація державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій може проводитись у зв'язку з їх приватизацією, з ініціативи їх власників — держави чи відповідних територіальних громад, а також через банкрутство чи звернення стягнення на майно таких підприємств, установ та організацій. Оскільки порядок розподілу несільськогосподарських угідь при ліквідації державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій у зв'язку з їх приватизацією визначений у п. 8 ст. 25 цього Кодексу, то норми коментованої статті стосуються лише розподілу несільськогосподарських угідь при ліквідації зазначених підприємств, установ та організацій через недоцільність їх подальшої діяльності (тобто за рішенням власника), банкрутство чи звернення стягнення на їх майно. У таких випадках несільськогосподарські угіддя таких підприємств, установ та організацій за рішенням власника земель — відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування — включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування громадянам та юридичним особам для сільськогосподарського використання відповідно до цього Кодексу.
