Стаття 3. Регулювання трудових відносин

Published by Lada on Втр, 09/23/2008 - 21:23


Законодавство про працю регулює трудові відносини праців­ників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колек­тивних сільськогосподарських підприємств, селянських (фер­мерських) господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законо­давством про працю.
(Стаття З із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 263/95-ВР від 05.07.95)
1. Громадянам надається реальна можливість займатися пра­цею на підприємствах, в установах, організаціях різних форм власності (в товариствах, кооперативах, на державних підприєм­ствах, в установах, організаціях), підприємницькою діяльністю, працювати на підставі цивільно-правових угод тощо.

Законодавство про працю регулює відносини по застосуван­ню праці громадян незалежно від форм власності, з якою вона пов'язана, і галузі господарського управління або соціально-куль­турного будівництва, в якій вона застосовується. 2. У застосуванні праці при кооперативних формах власності, в тому числі в колективних сільськогосподарських підприємст­вах, є певні особливості, які знайшли своє відображення в окре­мих законодавчих актах. Статутом колективного сільськогоспо­дарського підприємства, як і статутами інших колективних і ко­оперативних організацій, можуть встановлюватись в межах, визначених законом, особливості регулювання трудових відно­син працівників. Тому в усіх випадках застосування правових норм до працівників, при відсутності особливостей, передбаче­них статутами чи положеннями, що затверджуються в установ­лених законом випадках і межах, повинні застосовуватись Ко­декс законів про працю та інші норми трудового законодавства.
3.  Встановлення відмінностей в правовому регулюванні праці в колективних селянських господарствах може бути визначено законодавством про ці господарства або їх статутами в передба­чених частиною другою коментованої статті межах.
4.  Виникнення трудових відносин пов'язується з поєднанням робочої сили із засобами виробництва і використання цих засо­бів для створення матеріальних і духовних благ та надання по­слуг. Таке поєднання робочої сили із засобами виробництва ви­значає характер праці і спосіб залучення працівників до праці.
5.  Трудові відносини не слід ототожнювати з відносинами, пов'язаними з працею. Існують відносини, в яких праця є їх пер­винною основою або їх елементом, що сприяє основному еле­менту — майновому або особистому немайновому. Між суб'єктами можуть виникнути відносини, предметом яких є виконання пев­ної роботи. Але вони не завжди є трудовими і регулюються Ци­вільним кодексом, а не Кодексом законів про працю України.
 


Таким чином, виконання певної роботи є настільки загаль­ною ознакою більшості відносин в суспільстві, шо вона не дає можливості визнати ті чи інші відносини трудовими. Лише ті відносини, що пов'язані з працею і мають її своїм змістом, ви­значають порядок і умови застосування праці, спрямовані на організацію самого процесу праці в певній суспільній формі і в своїй сукупності створюють цей процес, є суспільно трудовими.

6.  Зміст суспільних відносин, що виникають із найманої пра­ці при застосуванні громадянами своєї здатності до праці, визна­чають самі учасники цих відносин. Регулювання і спрямування
змісту здійснюються правовими нормами, що надають відносинам правової форми. Учасники відносин своїми вольовими діями не можуть надавати відносинам правової форми, якщо відсутня пра­вова норма, спрямована на регулювання цих чи подібних відносин.
7. Трудові відносини містять у собі моменти суб'єктивної і об'­єктивної волі. Суб'єктивна воля працівника проявляється в тому, що, маючи потребу в матеріальних коштах для себе і своєї сім'ї, він шукає, знаходить і стає до роботи як її виконавець. Якщо у працівника відсутнє бажання працювати, ніхто його не може примусити до роботи, оскільки відповідно до частини 3 статті 43 Конституції України використання примусової праці, тобто при­мушення до праці, забороняється.
Об'єктивно воля працівника у виникненні трудових правовід­носин проявляється у тому, що правовими нормами незалежно від суб'єктивної волі визначаються трудові права та обов'язки. Внаслі­док наявності правової норми фактичні трудові відносини, в які вступив працівник, набувають форми правових відносин.
 


8. Важливим для правильного розуміння правових відносин є те, що при відсутності правової норми відсутні й правові відноси­ни, хоча фактичні відносини можуть існувати. Норма права до її наявності виступає як модель правових відносин, але прямого зв'язку з конкретним суб'єктом правових відносин вона не має. Для виникнення правових відносин необхідна подія або дія, що передбачена нормою і має характер юридичного факту, з наявніс­тю якого законодавець пов'язує виникнення правових відносин.

9. Наявність фактичних відносин не завжди приводить до ство­рення правових відносин. Наприклад, група працівників вирі­шила створити в клубі підприємства, де вони працюють, хор ве­теранів праці. Фактичні відносини учасників хору виникли, але не створили правових відносин у зв'язку з відсутністю правової норми, яка б регулювала створення і діяльність хору, права та обов'язки його учасників.