Стаття 299. Право на недоторканність ділової репутації

1. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

2. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї діло­вої репутації.

1. У ст. 299 ЦК закріплюється особисте немайнове право фізичної особи на недоторканність ділової репутації. Під поняттям «ділова репутація» слід розуміти усталену оцінку фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння (поведінку), як правило, у певній сфері (професійній, підприємницькій, службовій тощо), що відома оточуючим, і в силу цього відображена в суспільній свідомості як думка про особу з точки зору моралі даного суспільства чи соціальної групи. Проте змістовна схожість понять «ділова репутація» та «честь» не є підставою для їх ототожнення, оскільки:

а) категорія «честь» визначає людину як особистість, громадянина, індивіда без вказівки на певний рід занять, професію чи іншу соціальну роль у суспільстві, тоді як «ділова репутація» прямо залежить від того, як особа виконує покладені на неї професійні, службові чи інші рольові обов'язки, а не взагалі дотримується етично-моральних норм як член суспільства;

б категорія «честь» характеризується лише позитивними ознаками, її зміст та обсяг можуть змінюватись до безкінечності, тоді як «ділова репутація» може бути як позитивна, так і негативна. І тому окремі особи, які використовуючи своє право на індивідуальність (ст. 300 ЦК України), створили собі негативний імідж (репутацію), з точки зору суспільної моралі, наприклад, окремі політичні лідери, хіпі, панки, мають повне право у випадку поширення про них недостовір­ної інформації вимагати захисту своєї ділової репутації;

в) честю, як і гідністю, наділена тільки фізична особа, тоді як ділова репутація як особисте немайнове благо притаманна як фізичним, так і юридичним особам.

Закріплене в розглядуваній статті право на недоторканність ділової репутації, як і право на повагу до честі та гідності (див. коментар до ст. 297 ЦК України), неповністю відтворює сутність свого призначення. Адже закріпивши за особою лише гарантії недоторканності певного блага, не визнавши її носієм цього блага, ми не можемо гарантувати належний механізм здійснення відповідного права та його захисту. Тому, на нашу думку, слід було б спочатку за фізичною особою визнати право на ділову репутацію, тобто гарантовану законодавцем можливість бути носієм об'єктивної, повної та своєчасної оцінки фізичної особи як фахівця у будь-якій сфері професійної чи іншої діяльності, та її діянь (поведінки) з боку суспіль­ства, певної соціальної групи та окремих громадян, а також право на формування цієї оцінки та користування нею, а потім право на її недоторканність.

Передбачене ж коментованою ст. 299 ЦК право на недоторканність ділової репутації включає такі основні складові:

а) повноваження вимагати недоторканності ділової репутації, яке полягає у забороні здійснювати будь-які дії, якими може бути порушене дане особисте немайнове благо. Найбільш часто право на недоторканність ділової репутації фізичної особи може порушуватись шляхом поширення недостовірної інформації, наприклад, шляхом недобросовісної реклами, недотримання вимог зако­нодавства про захист економічної конкуренції тощо;

б) право на захист ділової репутації, що полягає у можливості у випадку пору­шення її недоторканності вимагати застосування способів захисту даного права. Захист здійснюється відповідно до вимог глави 3 та статей 275—280,1166— 1168 ЦК України. Основним способом захисту при цьому законодавець визначає судовий.