Стаття 296. Право на використання імені

1. Фізична особа має право використовувати своє ім я у всіх сферах своєї діяльності.

2. Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, крім творів документального характеру, як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті — за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, — батьків, братів та сестер.

( Частина друга статті296 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3261-І, від 22.12.2005)

3. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що грунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.

4. Ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом

(Частина четверта статті296 в редакції Закону № 3261-IV від 22.12.2005)

5. Ім'я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.

6. Ім'я учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за його згодою.

7. Використання початкової літери прізвища фізичної особи у засобах ма­сової інформації, літературних творах не є порушенням її права.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України № 3261-І ? від 22.12.2005р.)

1. Коментована стаття визначає право фізичної особи на використання її імені. Право на використання імені полягає у наданій фізичній особі можливості ви­користовувати своє ім'я у всіх сферах суспільних відносин, у тому числі при вчиненні правочинів, зазначенні свого імені у різного роду посвідченнях особи, документах про освіту, вимагати зазначення свого імені як автора тощо.

2. Певні обмеження встановлює законодавець щодо використання імені фізичної особи іншими особами. Логіка такого обмеження є зрозумілою, адже використовуючи власне ім'я як спосіб індивідуалізації у суспільних відносинах, фізична особа намагається здійснювати власну поведінку таким чином, щоб не завдати шкоди своїй честі, діловій репутації та доброму імені. І саме тому, за загальним правилом, ім'я фізичної особи може бути використане лише за згоди фізичної особи — носія відповідного імені. З огляду на це, можемо дійти висновку, що фізична особа може розголошувати своє ім'я або сама безпосередньо, або ж надавати дозвіл на це іншим особам.

Окрім зазначених способів використання імені, законодавець передбачає ще й можливість фізичної особи забороняти розголошення свого імені, що прямо слідує із рішення Конституційного суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3,23,31,47,48 Закону України «Про інформацію» та ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» (справа К. Г. Устименка). Особа може не розголошуючи своє ім'я (анонімно) повідомляти правоохоронні органи про вчине­ний злочин, проходити медичний огляд та обстеження, лікуватися, надавати інформацію у ЗМІ тощо. Проте дане право, безперечно, має свої обмеження. Наприклад, особа не має права заборонити використання свого імені, якщо це загрожує національній чи громадській безпеці (оголошення про розшук особи, що підозрюється у злочині), або пов'язане з виконанням особою публічних функцій (інформація про отримання хабара чи іншу незаконну поведінку особи, яка обрана на відповідну посаду). Обмеженим може бути право на заборону також і при розголошенні імені фізичної особи у випадку, коли вона затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину або якщо вона вчинила адміністративне правопорушення. У цих випадках ім'я фізичної особи може бути розголошене (обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. У той самий час ім'я потерпілого від правопорушення може бути розголошене (обнародуване) лише за його згодою.

Окрема специфіка встановлюється законодавцем щодо використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи). В цьому випадку використання імені фізичної особи допускається лише за її згодою, а після її смерті — за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, — батьків, братів та сестер. Коли такого дозволу немає, то використовувати ім'я фізичної особи в даних об'єктах авторського права неможливо, окрім випадків, коли таке використання здійснюється у творах документального характеру.

Певні особливості законодавцем вводяться і при регулюванні відносин щодо використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяль­ності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповід­них документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні ма­теріали тощо). У зазначеному випадку з огляду на те, що така інформація є об'єктивним відтворенням обставин, зафіксованих на відповідних матеріальних носіях, таке використання імені фізичної особи допускається без її згоди.

Законодавець закріплює положення, що використання початкової літери особи у засобах масової інформації, літературних творах не є порушенням її права використання імені. На нашу думку, коли зазначається перша літера, однак до неї додаються інші ідентифікуючі ознаки, наприклад, всесвітньо відомий український боксер, чемпіон світу К. або український поет, автор «Кобзаря» Т. ILL, то в таких випадках превенція законодавця щодо першої літери не повинна поширюватись.

При розгляді питання більш зважено слід підходити і до випадків використан­ня чужого імені настільки поширеного, що воно само по собі перестає бути засо­бом індивідуалізації її носія (наприклад, сержант Петренко). Тут варто виходити з вини порушника, тобто, якщо у порушника не було умислу на порушення права даної особи, то і його дії не повинні вважатись порушенням права на ім'я.

Суттєвою проблемою останнім часом є умовчання законодавця стосовно ре­алізації повноваження на користування іменем, якщо певне ім'я може бути зак­ріпленим не за однією, а за багатьма особами, а рівень відомості про них різний. Дуже часто «менш відомі» однофамільці видають себе за родичів «більш відо­мих» з метою отримання певних благ чи привілеїв. Іноді така схожість викорис­товується третіми особами для загостреного акцентування уваги на власній пер­соні, а іноді — для завдання шкоди своїм однофамільцям. Якщо імена двох чи більше осіб повністю збігаються, то необхідно вживати додаткові елементи інди­відуалізації. Наприклад, якщо такі особи є родичами, то доцільно було б засто­совувати додаткові означення, наприклад, «молодший» (jr.), як це робиться в країнах англо-американської системи права.