Стаття 294. Право на ім'я

1. Фізична особа має право на ім'я.

2. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імен відповідно до своєї національної традиції.

3. Уразі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо перекручення імені здійснене у засобі масової інформації, воно має бути виправлене у тому ж засобі масової інформації.

1. Стаття 294 ЦК закріплює одне із найбільш важливих прав фізичної особи, що забезпечує її соціальне буття — право на ім'я. Його важливість визначається специфікою об'єкта, який опосередковується даним правом та полягає у забез­печенні фізичній особі можливості індивідуалізувати себе у суспільстві.

Об'єктом даного права є ім'я фізичної особи. Це її особисте немайнове благо: (ч. 1 ст. 201 ЦК України), яке дає їй можливість набувати прав та цивільних обов'язків, а також здійснювати їх під своїм іменем (ч. 1 ст. 28 ЦК України).

За загальним правилом структура імені фізичної особи складається із прізви­ща (родового імені), власного імені та по батькові (патріархального імені). В окремих випадках особа може і не застосовувати усіх складових свого імені, на­приклад, у випадку упущення такої складової, як по батькові, що характерно для європеїзованого застосування імені, або ж використання ініціалів, що більш ха­рактерно для випадків зазначення авторства на об'єкти інтелектуальної власності. Однак в наведених прикладах використання неповного імені може не забезпечити виконання правом на ім'я основного свого призначення — індивідуалізації суб'єкта. Тому вважається доцільнішим або вживати ім'я та по батькові повністю, або зазначати якісь інші ідентифікуючі ознаки фізичної особи.

На жаль, коментована стаття не визначає коло повноважень, які складають зміст цього права. Однак аналіз чинного законодавства може привести нас до висновку, що право на ім'я фізичної особи як особисте немайнове право включає такі повноваження: а) володіння, користування і розпоряджання своїм іме­нем; б) вимагання від інших осіб звертатись до особи відповідно до її імені; з використовування псевдоніма; г) вимагання зупинення незаконного використання свого імені, а також будь-яких інших його порушень.

Володіння власним іменем як різновид повноваження означає передбаче­ну законом можливість фізичної особи бути носієм відповідного прізвища, імені та по батькові. Проте право на володіння іменем не ототожнюється з правом на присвоєння імені фізичної особи. Відмінність між ними полягає насамперед у тому, що право на присвоєння імені є лише передумовою виникнення повноваження на володіння іменем, яке здійснюється шляхом надання імені людині вперше. Право на присвоєння імені реалізується батьками (усиновлювачами), опікунами, а в передбачених законом випадках також і органами опіки та піклу­вання або ж судом. Так, відповідно до чинного законодавства батьки зобов'я­зані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану і одночасно присвоїти їй прізвище, ім'я та по батькові (ст. 144 СК України).

При присвоєнні імені новонародженій дитині слід дотримуватись наступних правил:

а) прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. У випадку, коли мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. При цьому батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ (наприклад: Карпенко-Ка­рий, Нечуй-Левицький, Туган-Барановський, Склодовська-Кюрі, Федосеева-Шукшина тощо — ст. 145 СК України). Проте слід враховувати, що законода­вець встановлює певні обмеження щодо використання такого способу творення прізвищ. Так, відповідно до ст. 35 СК України у випадку одруження, складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю націо­нальної меншини, до якої належить наречений чи наречена. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона (він) має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого;

б) ім'я дитини також визначається за згодою батьків. Ім'я дитини, народже­ної жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнан­ня батьківства визначається матір'ю дитини. При цьому дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько (ст. 146 СК України). Присвоюючи ім'я, бать­ки мають право використовувати ім'я передбачене чи непередбачене довідни­ком власних імен, керуючись лише здоровим глуздом. Однак у випадку, коли батьки виявляють бажання присвоїти дитині певне «екзотичне» ім'я, на кшталт. Усама Бен Ладен, Даздраперма (скорочено з російської: «Хай живе Перше трав­ня!») тощо, то, на нашу думку, органи опіки та піклування або ж суд можуть, використовуючи принцип розумності (ст. З ЦК України), відмовити батькам у реєстрації такого імені, керуючись при цьому інтересами дитини;

в) по батькові дитини визначається за іменем батька, а у випадку народжен­ня дитини жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнане, встановлюється за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком (ст.147 СК України). Відповідно до ст. 12 Закону України «Про націо­нальні меншини в Україні» дозволяється громадянам, які слідують національ­ним традиціям і не мають звичаю фіксувати «по батькові», записувати у пас­порті дитини лише її прізвище та ім'я.

Якщо між батьками не досягнута згода щодо прізвища, імені та по батькові дитини, то цей спір може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.

2. Частина 2 коментованої статті передбачає також і право фізичної особи на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. Транскрибованим слід розуміти такий запис прізвища та імені фізич­ної особи, який здійснюється шляхом точного відтворення на письмі звуків пев­ної мови за допомогою літер української мови незалежно від орфографічних норм. Наприклад, транскрибованим слід вважати запис видатної акторки Софі Лорен {Sophie Loren), а не Софії Лорен, письменника Джона Ґріна (John Green), а не Джона (Івана) Зеленого, співачки Аннє Вєскі, а не Ганни Вєскі тощо.

Доволі часто сьогодні фізичні особи використовують своє право на транс­крибований запис імені, що призводить до збільшення в Україні таких імен, як Альона, Єкатєріна, Владімір, Нікіта тощо.

Що стосується таких повноважень, як користування та розпоряджання іме­нем фізичної особи, то вони більш детально розкриті у коментарі до статей 295 та 296 ЦК України.

3. Доволі специфічним є повноваження фізичної особи вимагати від інших звертатись до неї відповідно до її імені. Так, в ч. З коментованої статті записані гарантії забезпечення даного права. Зокрема, ніхто не має права на довільне спотворення в написанні чи вимові імені, оскільки вводиться презумпція, відповідно до якої будь-яке спотворення, наприклад шляхом перекручування імені, є порушенням права особи на ім'я. Перекручення чи спотворення імені може відбуватись не лише шляхом плутанини, невживання чи додавання окремих літер до імені особи, але й за рахунок неправильного наголосу чи іншого інтонаційного спотворення. Тому фізична особа при здійсненні запису її імені у відповідних документах має право вимагати вказати правильний наголос. Для забезпечення цього повноваження законодавець передбачає, що у разі перекручення імені фізичної особи, воно має бути виправлене. Коли ж перекручення імені було здійснене у документі, то такий документ підлягає заміні, а якщо перекручення імені здійснене у засобі масової інформації, воно має бути виправлене у тому ж засобі масової інформації.

4. Ще одним додатковим повноваженням, що включається до структури права на ім'я є можливість фізичної особи використовувати псевдонім, тобто вигаданого імені, вибраного автором чи виконавцем для зазначення свого авторства. Але вказане повноваження передбачене лише в ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права», де вказано, що автор твору має право вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього свого імені на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання. Проте слід зауважити, що псевдонім повинен підлягати усім видам захисту, якими користується з офіційне ім'я. Адже останній так, як і ім'я, є засобом індивідуалізації особи, але лише у певній сфері діяльності. Саме тому, що псевдонім виконує ті ж функції, що і ім'я, його захист повинен бути адекватним правовому захисту імені. Але для запобігання зловживань слід встановити певні межі щодо використання псевдоніма, наприклад: а)псевдонім повинен реально індивідуалізувати його носія; б) поряд із вживанням псевдоніма не потрібно вказувати справжнього імені особи; в) користування псевдонімом повинно бути незаборонене законом; г) псевдонім повинен не співпадати із офіційним ім'ям третьої особи, якщо ця особа займатиметься тим самим видом діяльності, що і носій псевдоніма, оскільки це призведе до плутанини.

5. До складу права на ім'я включається також і повноваження вимагати зу­пинити незаконне використання свого імені. Під поняттям «незаконне викори­стання імені» слід розуміти будь-яке використання імені фізичної особи, на яке той, хто здійснює таке використання, немає відповідних повноважень. Однією з форм захисту імені від незаконного використання його іншою особою є прове­дення власної ідентифікації шляхом пред'явлення паспорта або іншого посвідчен­ня особи (посвідчення водія, посвідчення інваліда, учасника бойових дій тощо) як ідентифікуючого документа.

6. Близьким, але не тотожнім до права на ім'я, є право на підпис фізичної особи. Однак попри те, що обидва ці права спрямовані на ідентифікацію особи, вважаємо, що на відміну від імені, підпис може ідентифікувати особу лише у відносинах, які опосередковуються письмовою чи прирівняною до неї формою. В окремих випадках право на підпис може мати і чітко виражений майновий аспект, наприклад автограф.

У законодавстві виділяють такі різновиди підписів, як-от:

а) власноручний підпис фізичної особи, який ставиться фізичною особою для посвідчення своєї присутності при укладенні документа, погодженні з його умовами, тощо;

б) підпис за іншу особу, який має правовий режим власноручного підпису, у випадку якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати документ, а інша фізична особа здійснила цей підпис на посвідчення волі першої фізичної особи за її дорученням і в її присутності та в присутності нотаріуса або іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії;

в) електронний підпис — дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних. Різновидом електронного підпису є електронно-цифровий підпис, отриманий за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувана. Елек­тронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. При цьому електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печат­ей) у разі, якщо: 1) електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; 2) під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа чинний у момент накладення електронного цифрового підпису; 3) особистий ключ підписувана відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті (ст. З Закону України «Про електронний цифровий підпис»);

г) факсимільне відтворення підпису - відтворення підпису фізичної особи за допомогою механічних засобів факсиміле. Воно прирівнюється до власноруч­ного підпису фізичної особи лише у випадках, коли це передбачено законом чи домовленістю між сторонами.