Стаття 29. Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
1. При ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій переважне право на отримання земельних ділянок поруч з населеними пунктами мають власники земельних часток (паїв), які проживають у цих населених пунктах.
2. Місце розташування земельних ділянок визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування відповідно до землевпорядних проектів, які затверджуються зборами власників земельних часток (паїв).
Коментована стаття визначає правові наслідки ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, працівники (члени) яких мають право на земельну частку (пай). Дія даної статті стосується ліквідації сільськогосподарських підприємств двох типів, а саме: державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, які ліквідуються у зв'язку з їх приватизацією (ст. 25 ЗК України) та колективних і інших сільськогосподарських підприємств, які отримали землю у колективну власність до 1 січня 2002 р. Обов'язковою умовою ліквідації зазначених сільськогосподарських підприємств, установ та організацій є виділення в натурі земельних часток (паїв) їх працівникам (членам). Положення даної статті не поширюються на ліквідацію: 1) сільськогосподарських підприємств, які є правонаступниками колективних та інших сільськогосподарських підприємств — суб'єктів права колективної власності на землю; 2) приватних сільськогосподарських підприємств, створених (заснованих) громадянами та приватними юридичними особами. Працівники таких підприємств не мають права на отримання земельної частки (паю) із земель цих підприємств. Щодо засновників зазначених підприємств, то у випадку ліквідації останніх засновники можуть мати право на частку земель підприємств, що ліквідуються, якщо це передбачено установчими документами підприємств.
У процесі ліквідації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, які ліквідуються у зв'язку з їх приватизацією, та колективних і інших сільськогосподарських підприємств, які отримали землю у колективну власність до І січня 2002 р., ці підприємства або їх працівники (члени) укладають договір з землевпорядною організацією на виконання відповідних землевпорядних робіт, у результаті яких має бути підготовлена землевпорядна документація, в тому числі Проект організації території земельних часток (паїв), у в кому проектуються земельні ділянки у розмірі відповідних земельних часток (паїв). Місце розташування земельних часток (паїв) має бути спроектоване таким чином, щоб при виділенні їх у натурі кожний власник земельної частки (паю) отримав якнайближчу до населеного пункту, в якому він проживає, вільну земельну ділянку. Саме тому перед перенесенням у натуру (на місцевість) такий землевпорядний проект підлягає затвердженню загальними зборами власників земельних часток (паїв). Проте слід зауважити, що рішення загальних зборів має юридичну силу лише для тих власників земельних часток (паїв), які взяли участь у зборах і погодилися з їх рішенням.
Слід зазначити, що держава гарантує кожному громадянину — власнику земельної частки (паю) право на виділення її в натурі у вигляді земельної ділянки та отримання державного акта на право власності на землю. Це означає, що якщо всі чи частина працівників (членів) сільськогосподарського підприємства, що ліквідується, не виявлять бажання отримати земельні ділянки у розмірі земельних часток (паїв) або не візьмуть участь у загальних зборах власників таких паїв, то це не позбавляє зацікавленого громадянина права на отримання земельної частки (паю) у натурі. У разі виникнення спору такий громадянин може звернутися за захистом належного йому права на виділення земельної частки (паю) у натурі до суду.
