Стаття 287. Права фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я

1. Фізична особа, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охо­рони здоров'я, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката.

2. Фізична особа, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я, має право на допуск до неї священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду.

1. Фізична особа, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охоро­ні здоров'я, має перш за все всі ті права, що мають і пацієнти, які не перебувають на стаціонарному лікуванні (див. коментар до статей 283—286 ЦК). Разом із тим, ця особа має ряд специфічних прав, які пов'язані з особливим режимом її лікування та перебуванням у спеціальному медичному закладі, що дозволяє виділити їх окремо. Такими правами, як видно із частин 1 та 2 ст. 287 ЦК, є право фізичної особи на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опі­куна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду. Увесь комплекс наданих їй прав, спрямований на те, щоб її життя було максимально наближене до звичайних умов.

Оскільки значна частина життя людини, пов'язана із спілкуванням з іншими людьми, то коментована стаття справедливо встановлює, що фізична особа, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я, має право на зустріч з близькими людьми, адвокатом, священнослужителем тощо.

2. Перебуваючи на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я, фізичні особи набувають не тільки вказаних вище прав, але й відповідних обов'язків. Зокрема, вони зобов'язані виконувати не тільки приписи лікаря, але й правила внутрішнього розпорядку, затверджені керівником лікувального за­кладу. Правила внутрішнього розпорядку містять такі обов'язки пацієнтів, як дотримання розпорядку дня, чистоти у палатах, знаходження у палаті у певні періоди часу, залишення верхнього одягу в гардеробі. Водночас хворим заборо­няється вживання алкогольних напоїв, паління, прийом ліків, не погоджених з лікарем тощо.

Правила внутрішнього розпорядку повідомляються пацієнту усно, а іноді з вимагається після ознайомлення з ними розписка хворого в історії хвороби. Вра­ховується також необхідність призначення індивідуального режиму для кожного пацієнта у зв'язку з особливостями його хвороби, лікування, звичками і впо­добаннями. Викладене можна назвати правом фізичної особи на індивідуаль­ний режим перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я. Водночас може виникнути і додаткове право на навчання самостійному застосуванню методів лікування (наприклад, хворих на цукровий діабет, епілепсію тощо).

Практикується також надання таким особам додаткових послуг (зокрема: послуг вихователів для пацієнтів-дітей, послуг психологів тощо). Останнім часом вноситься пропозиція розробити спеціальні закони, які будуть містити норми щодо прав пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, і утвори­ти на зразок зарубіжних спеціальні служби в закладах охорони здоров'я для роз'яснення прав вказаних осіб.