Стаття 28. Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств
1. Сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності.
2. Право власності на землю цих підприємств може на-буватися шляхом внесення до статутного фонду земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
3. Реалізація права власності на землю зазначеними сільськогосподарськими підприємствами здійснюється відповідно до закону.
Земельний кодекс України установив диференційований власнісний статус земель сільськогосподарського призначення, які використовуються сільськогосподарськими юридичними особами для ведення товарного та підсобного сільськогосподарського виробництва. Такі землі можуть належати на праві власності лише приватним сільськогосподарським юридичним особам. До них належать усі сільськогосподарські
підприємства, установи та організації, крім тих, які перебувають у власності держави чи територіальних громад. Державні і комунальні сільськогосподарські юридичні особи, на відміну від приватних, можуть володіти землями сільськогосподарського призначення на праві постійного користування. Проте слід зауважити, що як приватні, так і державні та комунальні сільськогосподарські юридичні особи можуть використовувати земельні ділянки на підставі договору оренди землі.
Приватні сільськогосподарські юридичні особи можуть набувати право власності на землю усіма незабороненими законом способами, перелік яких не є вичерпним. Так, по-перше, приватна сільськогосподарська юридична особа набуває право власності на ті земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які вносяться засновниками цієї юридичної особи до її статутного фонду. По-друге, приватна сільськогосподарська юридична особа може набути право власності на землю на підставі цивільно-правових угод — договорів купівлі-продажу, дарування, міни тощо.
Положення п. З ст. 28 стосується насамперед органів державної влади, які наділені повноваженнями видавати правові акти. Зміст цього пункту полягає в тому, що згідно з Конституцією України (ст. 14) право власності набувається і реалізується виключно відповідно до закону. Тому питання реалізації права власності на землю можуть регулюватися лише нормами закону. Органи державної влади, які наділені повноваженнями приймати лише підзаконні акти (Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади України), мають право видавати правові акти, спрямовані на забезпечення положень закону щодо реалізації права власності на землю. Водночас положення цього пункту ст. 28 стосуються і приватних, сільськогосподарських юридичних осіб. У випадку укладення такими особами угоди про набуття права власності на землю, керуючись підзаконним правовим актом, який суперечить чи не відповідає вимогам закону, то така угода може бути визнана недійсною.
