Стаття 28. Ім'я фізичної особи

1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.

Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені.

3. Ім'я фізичній особі надається відповідно до закону.

1. Ім'я фізичної особи є особистим немайновим благом, яке індивідуалізує її у суспільних відносинах. Значення імені фізичної особи полягає, насамперед, у тому, що саме під власним ім'ям вона набуває прав та здійснює їх, а також створює обов'язки і виконує їх. Так, під власним ім'ям фізична особа набуває право власності, вчиняє правочини, успадковує належне їй майно, створює об'єкти інтелектуальної власності. Отже, фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності (cm. 296 ЦК України ma коментар до неї).

За ст. 201 ЦК ім'я фізичної особи є особистим немайновим благом і об'єктом цивільних відносин. Воно не може бути відчужене від особи як його носія та передане іншим особам. За своєю структурою поняття «ім'я» складається із прізвища, імені (індивідуальне ім'я, яким наділяється фізична особа при народженні) та по батькові (родове ім'я, яке вказує на походження фізичної особи). Однак наведена структура може бути змінена у випадках, коли це прямо випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Наприклад, відповідно до ст. 12 Закону України «Про національні меншини в Україні» кожний громадянин України має право на національне прізвище, ім'я та по батькові. При цьому вказаним Законом допускається відновлення особою свого на­ціонального прізвища, імені та по батькові. Якщо у національних традиціях немає звичаю зафіксовувати «по батькові», особа має право записувати в паспорті лише своє ім'я  та прізвище, а у свідоцтві про народження — ім'я батька і матері.

 2. Коментована стаття визначає, що ім'я фізичній особі надається відповідно з . При цьому, розглядаючи це питання, нам слід розрізняти падання імені фізичній особі при народженні та зміну власного імені після досягнення 16-річного віку.

Ім'я фізичній особі надається при її народженні батьками. Відповідно до ч. З ст. 144 СК реєстрація народження дитини провадиться державним органом реє­страції актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та при­своєнням прізвища, імені та по батькові. Строк виконання цього обов'язку вста­новлюється в один місяць з моменту народження дитини. Прізвище дитини виз­начається за прізвищем батьків. У випадку, коли мати і батько мають різні прізвища, то дитині надається прізвище за їхньою згодою. Вони можуть також присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом поєднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ст. 145 СК). Аналогічний порядок встановлений і при наданні дитині імені. Водночас важливо зауважити, що ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається матір'ю дитини. Дитині може бути надано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої на­лежать мати і (або) батько. Як і щодо прізвища, спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ст. 146 СК). Остання складова імені фізичної особи — по батькові, присвоюється за іменем батька. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли батьківство не визнано, встановлюється за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком (ст. 147 СК).

Зміна власного імені як спосіб його набуття регламентується нормами ст. 295 ЦК.

У будь-якому випадку ім'я фізичної особи фіксується у відповідних доку­ментах, наприклад, у свідоцтві про народження, паспорті, посвідченні водія тощо.

3. Коментована стаття зазначає, що при здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати вигадане ім'я (псев­донім) або діяти без зазначення свого імені (анонім). Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про авторське право та суміжні права» автор твору має право вибирати псевдонім, зазначати і вимагати його зазначення замість справжнього свого імені на творі та його примірниках, а також право будь-якого його публіч­ного використання.