Стаття 27. Запобігання обмеженню можливості фізичної особи мати цивільні права та обов’язки

1. Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.

2. Правовий акт Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадо­вих і службових осіб не може обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, крім випадків, коли таке обмеження передбачено Конституцією України.

1. Коментована ст. 27 ЦК присвячена питанням запобігання обмеженню пра­воздатності фізичної особи. Положення даної статті ще раз відображають пріоритет закону щодо забезпечення прав та обов'язків фізичної особи. Так, із змісту ч. 1 ст. 27 ЦК випливає, що у випадку, коли можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки обмежується правочином, то такий правочин визнається нікчемним. Поняття правочину та наслідки його нікчемності передбачаються статтями 202 та 216 ЦК. Незважаючи на те, що коментована стаття не торкається питання щодо визначеності правочинів, які об­межують можливість фізичної особи мати цивільні права та обов'язки, що суперечать моральним засадам суспільства, ми вважаємо, що такі правочини слід розглядати у контексті ст. 26 ЦК, а тому вони повинні визнаватись недійсними.

2. У ч. 2 ст. 27 закріплено положення про те, що правовий акт Президента Ук­раїни, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, орга­ну місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб не може обмежу­вати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права обов'язки. Виняток з наведеного правила становлять випадки, прямо передбачені Конституцією України. Частина 2 ст. 27 ЦК за своїм змістом аналогічна ст. 64 Конституції України. Обмеження цивільної правоздатності фізичної особи можливе лише за конституційними нормами. Наприклад, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод, однак із обов'язковим зазначенням строку дії цих обмежень. При цьому незалежно від будь-яких обставин не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України. Особливу увагу слід звернути також на те, що конституційні права і свободи особі гарантуються і не можуть бути скасовані, тому при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22 Конституції України).

Положення коментованої статті перегукуються за своїм змістом і з статтями 174.321,418, 424 ЦК України.