Стаття 269. Поняття особистого немайнового права

1. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від наро­дження або за законом.

2. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту,

3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

1. Проблема особистих немайнових прав посідає у цивілістиці одне із най­важливіших місць. Реальне забезпечення прав людини є ознакою розвинутої правової держави, результатом побудови демократичних відносин. Повага до кожної людини як до особистості повинна стати нормою повсякденного життя Е Україні. Кожна фізична особа має бути єдиною цінністю первісного порядку відносно якої визначаються і всі інші цінності. Законодавче закріплення загаль­них положень про особисті немайнові права у гл. 20 ЦК України слід розумію як новий етап у забезпеченні всебічного розвитку особистості, охорони її життя свободи, честі, гідності, безпеки та недоторканності.

2. Права людини становлять абсолютну цінність. У будь-якому суспільств: вони є важливим інститутом, за допомогою якого регулюється правовий статус особи, визначаються способи і засоби впливу на неї, межі вторгнення в її особи­сту сферу, встановлюються юридичні гарантії реалізації та захисту її прав і свобод. Основні права і свободи фізичної особи належать їй від народження і є не­від'ємними, тому їх забезпечення - одна із найважливіших функцій держави.

Проблема прав людини в усі часи була важливою складовою розвитку сус­пільства, набуваючи характерних для різних епох філософських, релігійних або етичних елементів. Найбільшого розвитку концепція особистих немайнових прав людини досягла у другій половині XX століття. Саме у цей час дана проблема набула значення міжнародного рівня і це знайшло своє відображення у багатьох міжнародних правових документах (наприклад: Загальна Декларація прав людини (10 грудня 1948 p.); Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (16 грудня 1966 p.); Міжнародний пакт про громадянські та політичні права та факультативні протоколи до нього (16 грудня 1966 р.); Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод (4 листопада 1950 р.) та ряд інших). Після закінчення Другої світової війни почали швидко розвиватися універсальні та регіональні інститути прав людини, норми міжнародного права.

Так, у ст. З Статуту Ради Європи, підписаному в Лондоні 5 травня 1949 р., зазначено, що кожен член Ради Європи повинен визнавати принцип верховенства права, відповідно до якого усі особи, які знаходяться під його юрисдикцією, повинні користуватися правами людини і основними свободами. Серйозні порушення прав людини і основних свобод є підставою для призупинення членства держави, яка їх не дотрималася, або виключення її з Ради Європи.

3. Відповідно до Конституції України, яка змінила саме розуміння прав людини як таких, що отримуються нею від держави, на концепцію прав людини, що пов'язані із самим фактом її існування, тобто відносяться до основних її цінностей, ч. 1 ст. 269 ЦК вказує, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові відносини виникають у суспільстві з приводу особистих немайнових благ, характеристика яких наведена у ст. 201 ЦК. Особисті немайнові права належать усім без винят­ку фізичним особам незалежно від віку, дієздатності, інших обставин, зокрема від того, де та у зв'язку з якими подіями життя вони перебувають. Положення про рівність конституційних прав усіх громадян закріплене у ст. 24 Конституції України. Теоретичні підходи до належності особистих немайнових прав усім без винятку фізичним особам і рівність обсягу цих прав повинні бути втілені у повсякденне життя, набути свого реального змісту. Абсолютний характер особис­тих прав відрізняє їх від майнових, які у своїй переважній більшості відносні. У даному разі конкретному носієві абсолютного права протистоїть невизначена кількість осіб, які повинні поважати його право і не порушувати його. Крім того, суб'єкти права можуть користуватися ними без спеціального дозволу. Межі ко­ристування цими правами можуть встановлюватися лише законом (ст. 271 ЦК).

Основна частина особистих немайнових прав виникає у зв'язку з народжен­ням фізичної особи, тобто вони є природними правами людини. Момент їх ви­никнення не має точної фіксації. Він пов'язується з різними обставинами, які зумовлюються багатьма чинниками. Тому момент виникнення особистих немай­нових прав визначається у юридичній літературі як специфічний.

У коментованій статті визначено дві підстави виникнення особистих немай­нових прав - народження людини і припис закону. За відсутності прав знищується сама природа людської істоти. Таким чином, людина виступає сьогодні рівним та вільним партнером держави, а остання має не тільки права щодо людини, але і обов'язки перед нею. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є серед них найважливішими. Конституція ставить права людини у центр державної політики, визнаючи зміцнення і забезпечення прав та свобод людини головним обов'язком держави (ч.2 ст.З Конституції України).

4. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного (або май­нового) змісту (ч. 2 ст. 269 ЦК). Вони мають єдину неекономічну природу і ут­ворюються у духовній сфері життя суспільства. Відсутність економічного змісту випливає перш за все із самої їх назви як немайнових прав. А втім існує певний зв'язок між майновою сферою і названими правами. У цьому можна пересвідчи­тись, порівнюючи можливості матеріально забезпеченої особи та реалізацію її прав з особою, яка таких можливостей не має. При порушенні особистих немай­нових прав фізична особа змушена нести як матеріальні, так і моральні втрати. Це, в свою чергу, впливає у майбутньому і на її майновий стан. Виходячи з ви­кладеного, немайнові права слід аналізувати поряд з іншими правами особи, вра­ховуючи те, що вони виступають складовою частиною єдиної системи прав, які підпорядковуються особою відповідно до власних інтересів. Проте, хоча понят­тя «особисті права» вживається для визначення різних за своїм змістом суб'єк­тивних прав, які належать фізичній особі, у даному випадку маються на увазі такі особисті немайнові права, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

5. Особливістю особистих немайнових прав ч. З коментованої статті називає те, що вони тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмови­тися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Це правило відповідає найважливішим положенням Конституції, які стосують­ся всієї сфери прав людини, а саме невідчужуваність і непорушність прав і сво­бод людини (ст. 21), неможливість скасування конституційних прав і свобод (ст. 24), Невіддільність від особи — носія даного нематеріального права індивідуалізує і робить неповторною саму особистість.

6. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно (ч.4 ст.269 ЦК), тобто без обмеження строку.