Стаття 26. Використання земельних ділянок з меліоративними системами
Земельні ділянки, одержані громадянами внаслідок приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, на яких розташовані та функціонують меліоративні системи, використовуються спільно на підставі угоди. У разі відсутності згоди щодо спільного використання зазначених земельних ділянок питання вирішується в судовому порядку.
Як відомо, на значній частині сільськогосподарських земель нашої країни свого часу були проведені роботи по їх докорінному поліпшенню, зокрема, роботи зі зрошення посушливих чи осушення перезволожених земель. У результаті проведення зазначених робіт на сільськогосподарських землях була побудована розгалужена мережа меліоративних споруд (міжгосподарських та внутрішньогосподарських каналів, насосних станцій тощо). У зв'язку з паюванням меліорованих земель у ст. 26 встановлені додаткові вимоги щодо використання громадянами належних їм на праві власності земельних ділянок, які розташовані в межах однієї меліоративної системи. Поняття «меліоративна система» визначене в Законі України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 р.1. Згідно з цим Законом меліоративна система являє собою технологічно цілісну інженерну інфраструктуру, що включає в себе такі окремі об'єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними споруди ми і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодія яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом ґрунтів на меліорованих землях. При цьому розрізняються меліоративні системи загальнодержавного значення, міжгосподарські меліоративні системи та внутрішньогосподарські меліоративні системи. У коментованій статті йдеться про внутрішньогосподарські меліоративні системи, тобто меліоративні системи, що знаходяться в межах земель одного власника (користувача) і забезпечують подачу, розподіл та відведення води на цих землях. Слід зазначити, що на час прийняття Закону «Про меліорацію земель» ще існували колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) з їх великими земельними масивами меліорованих земель, що обслуговувались однією внутрішньогосподарською меліоративною системою. У процесі реорганізації КСП останні припинили свою діяльність, а їх члени отримали право на виділення належних Ум земельних часток (паїв) у натурі у вигляді окремих земельних ділянок. З реалізацією власниками земельних часток (паїв) зазначеного права та отримання у приватну власність земельних ділянок внутрішньогосподарські меліоративні системи колишніх КСП перестали бути внутрішньогосподарськими. Усе це зумовило нечіткість їх правового режиму, зокрема неясність питання про те, хто є власником зазначеної Меліоративної системи і хто має підтримувати її функціонування.
Саме на уточнення цього питання спрямована норма ст. 26. У НІЙ міститься вимога до власників земельних ділянок, розташованих у сфері дії однієї внутрішньогосподарської меліоративної системи колишнього КСП, щодо забезпечення спільного використання належних їм земельних ділянок на підставі угоди. У даній статті чітко визначені критерії меліоративної системи, наявність яких робить обов'язковим застосування правила ст. 26, а саме: 1) наявність зазначеної меліоративної системи; 2) дана меліоративна система перебуває у справному стані і є діючою (функціонуючою). Останнє є дуже важливим, оскільки в Україні є велика кількість земель з несправними (нефункціонуючими) меліоративними системами, які (землі) через недосконалість чинного законодавства не виключені зі складу меліорованих (тобто зі складу земель, на яких штучно регулюється повітряний та водний режим саме за допомогою меліоративних систем). Отже, викладена у ст. 26 вимога стосується лише тих земельних ділянок, які розташовані у сфері технологічної дії справної (функціонуючої) меліоративної системи. Суть цієї вимоги полягає в тому, що власники меліорованих земельних ділянок є технологічно залежними від зазначеної меліоративної системи і зобов'язані забезпечити використання належних їм на праві власності земельних ділянок таким чином, щоб уможливити нормальну експлуатацію меліоративної системи та використання земельних ділянок як меліорованих (зрошуваних чи осушуваних).
Іншими словами, у ст. 26 йдеться не про спільний обробіток окремих земельних ділянок, а саме про спільне забезпечення функціонування меліоративної системи. Порядок спільного використання меліоративної системи власниками окремих земельних ділянок, які знаходяться у сфері технологічної дії такої системи, повинен бути визначений в угоді (договорі), укладеній усіма власниками таких ділянок. У разі, якщо один чи більше власників земельних ділянок ухиляються від укладення такої угоди, інші власники земельних ділянок можуть звернутися до суду з заявою про примусове укладення угоди про спільне використання меліоративної системи. В угоді можуть бути визначені певні обмеження на використання земельних ділянок їх власниками, якщо такі обмеження необхідні для забезпечення ефективного функціонування спільної меліоративної системи.
