Стаття 259. Зміна тривалості позовної давності

1. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домо­вленістю сторін.

2. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

3. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за до­мовленістю сторін.

1—3. За ЦК 1963 р. (ст. 73) діяло імперативне правило про те, що сторони за своєю згодою не мали права змінювати тривалість установлених законом строків позовної давності та порядок їх обчислення. За новим ЦК не допускається лише скорочення позовної давності за згодою сторін, але за взаємною згодою сторони можуть збільшувати тривалість позовної давності, встановленої законом. При­чому договір (угода) щодо збільшення позовної давності має укладатися у пись­мовій формі. Таке розширення сфери розсуду сторін у питаннях збільшення позовної давності є цілком доцільним, враховуючи й правило, закріплене у ч. З ст. 267 ЦК, про те, що позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а отже, може й взагалі не врахову­ватись судом за відсутності такої заяви сторін. Можливість за угодою сторін збільшення позовної давності стосується як загальних, так і спеціальних строків позовної давності.