6. Згідно з частиною другою коментованої статті контроль¬ними функціями у сфері дотримання законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях наділені центральні органи виконавчої влади, у підпорядкуванні яких вони знахо¬дяться.
Загальним положенням про міністерство, інший централь¬ний орган виконавчої влади України, затвердженим Указом Пре¬зидента України 12 березня 1996 p., передбачено, що в межах своїх повноважень ці органи організовують виконання актів за¬конодавства та здійснюють систематичний контроль за їх реалі¬зацією. У випадках, передбачених законодавством, їх рішення є обов'язковими для виконання місцевими органами влади, орга¬нами місцевого самоврядування, представницькими органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та громадянами.
Головним (провідним) органом у системі центральних орга¬нів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної полі-
тики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціать-ного страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального об¬слуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції є Міністерство праці та соціальної політики України, яке діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президен¬та України № 1035/2000 від 30 серпня 2000 р.
У межах своїх повноважень Мінпраці України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний конт¬роль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування зако¬нодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установлено¬му порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабі¬нету Міністрів України. Мінпраці України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними органами інших держав, а також об'єднаннями громадян, релігійними об'єднаннями, благодійними організаціями та окремими громадянами. У разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконав¬чої влади спільні акти. Рішення Мінпраці України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання цент-ральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та орга¬нізаціями усіх форм власності і громадянами.
7. Повноваження органів прокуратури щодо нагляду за до¬триманням законів у цілому визначені в Законі України «Про прокуратуру», згідно з яким прокурорський нагляд за додержан¬ням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами ви¬конавчої влади, органами державного і господарського управлін¬ня та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими час¬тинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, органі¬зацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Неви¬конання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав гро¬мадян і юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органа¬ми, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян. Прий¬няте прокурором рішення може бути оскаржено вищому проку¬рору або до суду.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та ін¬шими повідомленнями про порушення законності, що вимага¬ють прокурорського реагування, а за наявності приводів — та¬кож з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у гос¬подарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинно¬му законодавству.
8. При виявленні порушень закону прокурор або його заступ¬ник у межах своєї компетенції мають право: опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради мі¬ністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших цент¬ральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень; пору¬шувати в установленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністра¬тивне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громад¬ських організацій; давати приписи про усунення очевидних пору¬шень закону; вносити подання до державних органів, громадсь¬ких організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли; звертатись до суду або арбітражного суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
9. Частиною четвертою коментованої статті громадський конт¬роль за додержанням законодавства про працю віднесено до ві¬дання професійних спілок та їх об'єднань. Статтею 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено повноваження профспілок, їх об'єднань щодо захисту прав громадян на працю та здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до зазна¬ченої норми профспілки, їх об'єднання захищають право грома¬дян на працю, беруть участь у розробленні та здійсненні держав¬ної політики у галузі трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту.
Контрольні функції щодо умов праці здійснюються профспіл¬ковими структурами у процесі підготовки та підписання колек¬тивного договору, в якому затверджуються форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, пре¬мій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гаран¬тійних виплат з додержанням норм і гарантій, передбачених за¬конодавством, генеральною та галузевими (регіональними) уго¬дами. У разі якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом.
Профспілки здійснюють громадський контроль за виплатою заробітної плати, додержанням законодавства про працю та про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпечен-ням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами ін¬дивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників, профспілки мають право вимагати від ро¬ботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, ви-робничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємстві в цілому на час, необхідний дня усунення загрози життю або здоров'ю працівників. Профспілки мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єк-тів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам з питань охорони праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і профзахворювань на виробництві та давати
свої висновки про них. Для здійснення цих функцій профспіл¬ки, їх об'єднання можуть створювати служби правової допомоги та відповідні інспекції, комісії, затверджувати положення про них. Уповноважені представники профспілок мають право вносити роботодавцям, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування подання про усунення порушень законодавства про працю, які є обов'язковими для розгляду, та одержувати від них аргументовані відповіді у місячний термін.
10.  Законом України «Про охорону праці», крім того, перед¬бачено, що громадський контроль за додержанням законодавст¬ва про охорону праці здійснюють трудові колективи через обра¬них ними уповноважених; професійні спілки — через свої вибо¬рні органи і представників (ст. 46).
Згідно з ст. 48 цього Закону професійні спілки здійснюють контроль за додержанням власниками законодавчих та інших но¬рмативних актів про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для пра¬цівників і забезпеченням їх засобами колективного та індивідуаль¬ного захисту. Професійні спілки мають право безперешкодно пере¬віряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання від¬повідних програм і зобов'язань колективних договорів (угод), вносити власникам, державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану від¬повідь,
11.  Уповноважені трудовими колективами з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду власником пропозиції щодо усунення виявлених пору-шень нормативних актів з безпеки і гігієни праці. Для виконан¬ня цих обов'язків власник за свій рахунок організовує навчання і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ним середнього заробітку. Уповноважені трудовими колектива¬ми діють відповідно до типового Положення про роботу уповно¬важених трудовими колективами з питань охорони праці, затвер¬дженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 135 від 28 грудня 1993 p., згідно з яким інсти¬тут уповноважених трудовими колективами з питань охорони
праці створюється відповідно до Закону України «Про охорону праці» на підприємствах, в установах, організаціях (далі — під¬приємство) незалежно від форм власності та видів їх діяльності для здійснення громадського контролю за додержанням законо¬давства про охорону праці. Уповноважені трудовими колектива¬ми з питань охорони праці (далі — уповноважені з питань охоро¬ни праці) обираються простою більшістю голосів на загальних зборах (конференції) колективу підприємства або цеху, зміни, дільниці, бригади, ланки тощо відкритим голосуванням з числа досвідчених та ініціативних працівників на строк дії повнова¬жень органу самоврядування трудового колективу. Уповноваже¬ним з питань охорони праці не може бути обраний працівник, який згідно з посадовими обов'язками відповідає за організацію безпечних та нешкідливих умов праці.
Методичне керівництво роботою уповноважених з питань охорони праці здійснює орган самоврядування трудового колек¬тиву, а також за погодженням власника, трудового колективу і профспілки (профспілок) — служба охорони праці підприємст¬ва. Уповноважені з питань охорони праці співпрацюють з комі¬сією з питань охорони праці підприємства. Він може бути одно¬часно і представником профспілки з цих питань. Уповноважені з питань охорони праці при виконанні своїх функцій взаємодіють з ланковими, бригадирами, майстрами, керівниками відповідних структурних підрозділів, спеціалістами служби охорони праці підприємства, посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці, представниками профспілки (профспілок).
Уповноважені трудовими колективами з питань охорони праці наділені відповідними повноваженнями, а саме: безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, додержання працівника¬ми нормативних актів з охорони праці на об'єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого їх обрав; вносити в спеціально заведену для цього книгу обов'язків для розгляду вла¬сником (керівником відповідного структурного підрозділу під¬приємства) пропозиції щодо усунення виявлених порушень нор¬мативних актів з охорони праці, здійснювати контроль за реалі¬зацією цих пропозицій; вимагати від майстра, бригадирами іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робо¬чому місці у разі створення загрози життю або здоров'ю працівників; вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальнос¬ті працівників, які порушують нормативні акти про охорону праці; брати участь у перевірках стану безпеки і умов праці, які прово-дяться посадовими особами органів державного нагляду і гро¬мадського контролю за охороною праці, міністерства, відомства, об'єднання, підприємства, місцевих органів державної виконав¬чої влади; бути обраними до складу комісії з питань охорони праці підприємства; бути представниками від трудових колекти¬вів з питань охорони праці в районних (міських), міжрайонних (окружних) судах.