Стаття 256. Поняття позовної давності

1.Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

1. Словосполучення «позовна давність», з одного боку, відображає зв'язок з формою захисту порушених прав (позов), а з іншого, — з тривалістю захисту права у часі (давність). Позовна форма захисту цивільних прав є основною фор­мою їх захисту в суді. І хоча закон говорить про строки позовної давності, ос­танні застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у виг­ляді позову (наприклад, у справах окремого провадження, при деяких інших формах захисту товариським судом, профспілковим органом тощо).

2. Позовну давність не слід розглядати як строк, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права. Відповідно до ч. 2 ст. 267 ЦК заява про захист цивільного права або інтересу має бути прий­нята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Йдеться про те, що протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на захист сво­го порушеного цивільного права судом. Сплив же позовної давності, про засто­сування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК).

Позовну давність слід відрізняти від присіяних (преклюзивних) строків, гаран­тійних строків, строків оперативного захисту цивільних прав і претензійних строків.

3. Для деяких правовідносин у законі передбачається, що нездійснення пра­ва або невиконання обов'язку у певний строк призводить до припинення цього права або обов'язку. Такі строки називаються присічними (преклюзивними). Так, відповідно до ч. 1 ст. 247 і ч. 1 ст. 248 ЦК строк дії довіреності визначається у самій довіреності. Якщо строк її дії не зазначений, довіреність зберігає чинність до її припинення. Представництво за довіреністю припиняється в разі закінчен­ня строку довіреності. Отже, строк дії довіреності є присіяним строком, оскіль­ки з його закінченням припиняється право представника діяти від імені особи, яку він представляє.

Особливість присічних строків полягає у тому, що вони, визначаючи рам­ки суб'єктивного права (обов'язку) у часі, входять до його змісту як внутріш­ньо властива межа існування. Закінчення присіяного строку тягне за собою припинення суб'єктивного права або обов'язку, але це не можна визнати до­строковим припиненням суб'єктивного права. Про дострокове припинення пра­ва або виконання обов'язку можна говорити лише тоді, коли воно настало до закінчення строку. Припинення ж права або обов'язку, обмежених присіяним строком, відбувається із закінченням строку. Але присіяний характер того чи іншого строку має прямо випливати із змісту відповідної норми закону або умов укладеної угоди.

4. Порушене суб'єктивне цивільне право підлягає захистові. Порушене пра­во реалізується вже у рамках охоронювальних правовідносин. До них нале­жать гарантійні зобов'язання якості продукції, робіт та послуг. Вони дійсні про­тягом певних строків (гарантійні строки). Суть гарантійного строку полягає в тому, що при виявленні у товарах (роботах, послугах) відступів від умов догово­ру про якість покупець (замовник) на свій вибір може вимагати від виготовлю­вача: а) заміни товару; б) відповідного зменшення винагороди; в) безоплатного усунення недоліків; г) розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків. Конкретні гарантійні строки встановлюються у стандартах, технічних умовах, правилах про договори підряду на капітальне будівництво та інших підзакон-них актах. Сторони можуть встановити гарантійні строки у договорі, якщо вони не визначені в нормативному порядку, а також встановити триваліші гарантійні строки, ніж це передбачено нормативно-технічною документацією.

5. У ст. 16 ЦК визначені способи захисту цивільних прав, а також органи, що здійснюють примусовий захист прав громадян і юридичних осіб. Цивільне зако­нодавство передбачає випадки, коли порушене суб'єктивне право може захища­тися особистими односторонніми діями управомоченої особи без звернення до компетентного юрисдикційного органу. Це має місце, зокрема, при застосуванні управомоченою особою до правопорушника заходів (санкцій) оперативного ха­рактеру. З терміном «оперативність» асоціюється, скоріше, негайне реагування особи на порушення її права. Але сам оперативний захист здійснюється у пев­ному порядку і в строки, встановлені законом або договором. Так, відповідно до ч. 2 ст. 997 ЦК, якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором. Відмова сторо­ни від договору в зазначених випадках і є засобом оперативного впливу на кон­трагента.

6. Важливу роль у захисті прав та інтересів учасників цивільних правовідно­син відіграють претензійні строки. Суть претензійного порядку вирішення ци­вільно-правового спору полягає у тому, що особа, право якої порушене, звер­тається з претензією до зобов'язаної особи про добровільне задоволення вимог управомоченого: про визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення права, передачу речі, відшкодування збитків тощо.

У відносинах, де сторонами виступають господарюючі суб'єкти (юридичні та фізичні особи), останні застосовують у випадках, передбачених Господарсь­ким процесуальним кодексом України, або за домовленістю між собою заходи досудового (претензійного) врегулювання господарських спорів. Зокрема, відповідно до ч. З ст. 5 ГПК порядок досудового врегулювання спорів визна­чається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на тери­торії України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 925 ЦК до пред'явлення перевізникові позо­ву, що випливає з перевезення вантажу, пошти, є можливим пред'явлення йому претензії у порядку, передбаченому законом, транспортними статутами (ко­дексами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником ванта­жу або його одержувачем у разі повної чи часткової відмови перевізника задо­вольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.