Усі працівники підлягають обов'язковому державному со¬ціальному страхуванню.
1. В Україні діє і розвивається державна система загальнообо¬в'язкового державного соціального страхування, яка здійснюєть¬ся за принципами:
— законодавчого визначення умов і порядку здійснення загаль¬нообов'язкового державного соціального страхування;
—  обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян — суб'єктів підпри-ємницької діяльності;
—  надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підпри¬ємницькою, творчою діяльністю тощо;
—  обов'язковості фінансування страховими фондами (уста¬новами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпе¬чення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами, з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;
—  солідарності та субсидування;
—  державних гарантій реалізації застрахованими громадяна¬ми своїх прав;
—  забезпечення рівня життя не нижче за прожитковий міні¬мум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших ви¬дів соціальних виплат та допомог, які є основним джерелом іс¬нування;
— цільового використання коштів загальнообов'язкового дер¬жавного соціального страхування;
— паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'яз¬кового державного соціального страхування в управлінні загаль¬нообов'язковим державним соціальним страхуванням.
2.  Право громадян на державне соціальне страхування базу¬ється на ст. 46 Конституції України та Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван¬ня, затверджених 14 січня 1998 року. Соціальне страхування по¬ширюється на всіх без винятку працівників державних, громад¬ських, кооперативних і приватних підприємств, організацій, уста¬нов, незалежно від характеру і часу трудових відносин (постійні, тимчасові, сезонні), походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, за умови сплати ними страхових внесків.
3. Загальнообов'язковому державному соціальному страхуван¬ню підлягають особи:
а) які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від форм влас¬ності та господарювання, а також у фізичних осіб;
б) які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), гро¬мадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.
Перелік, доповнення і уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соці¬ального страхування, до яких належать особи, визначаються за¬конами України з окремих видів загальнообов'язкового держав¬ного страхування: «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та по¬хованням», «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра¬хування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
4.  Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за загальнообо¬в'язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнарод¬ними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
5.  Учні шкіл і курсів з підвищення кваліфікації, перекваліфі¬кації і підготовки кадрів мають право на соціальне страхування, якщо вони безпосередньо перед вступом до школи чи на курси працювали на підприємстві, в установі, організації.
Студенти вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації підлягають соціальному страхуванню в період виробничої прак¬тики за умови зарахування на оплачувані робочі місця чи посади.
Іноземні громадяни, які працюють в Україні на державних підприємствах, в організаціях і установах, підлягають державно¬му соціальному страхуванню на загальних підставах.
6.  Працівники вважаються застрахованими і підлягають за¬безпеченню всіма видами соціального страхування, як правило, з моменту прийняття їх на роботу.