Стаття 252. Визначення строку та терміну

1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Початок строку чи його закінчення можуть визначатись вказівкою на кален­дарну дату або подію, що має неминуче настати.

2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

1. Загальне значення для всіх інститутів цивільного права має визначення строків (термінів) за способами їх встановлення. Строк визначається закінчен­ням періоду часу, що обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями, година­ми. Термін, встановлений законом, іншими правовими актами, правочином (уго­дою) або такий, що призначається судом, найчастіше визначається календарною датою. Строк або термін можуть бути визначені також вказівкою на подію, яка обов'язково має настати, або моментом витребування кредитора. Отже, закон допускає кілька способів визначення строку (терміну), кожний з яких може бути використаний самостійно або водночас з іншими.

2. Найбільша визначеність у взаємовідносинах сторін досягається при позначенні термінів календарними датами. Останні можуть бути конкретизо­вані вказівкою на години і навіть хвилини, які приурочені до певної дати. На­приклад, у договорах на виконання обчислювальних робіт строки подання за­мовником виконавцеві вихідних документів визначаються не тільки календар­ними датами, а й годинами.

Досить поширеним способом визначення строку у законодавстві і на прак­тиці є встановлення періодів часу, які обчислюються роками, місяцями, тижня­ми, днями й годинами. При цьому початковий і кінцевий моменти періоду мо­жуть приурочуватися до певної календарної дати або до події, яка обов'язкове має настати. Наприклад, сторони обумовили, що договір підряду діє з 1 січня по 31 грудня такого-то року.

3. Іноді строк або термін визначається вказівкою на подію, яка має неминуче настати. За часову категорію може бути взято подію, настання якої є немину­чим, на відміну від події, що використовується при укладенні умовних право­чинів (можливість настання події тут може бути ймовірною). Так, обов'язок щодо поповнення неподаних перевізних засобів на внутрішньому водному (річково­му) транспорті обмежений рамками навігаційного періоду. І хоча відкриття й закриття навігації у конкретному водному басейні здійснюються за розпоря­дженнями (наказами) органів управління відповідним транспортом, настання : закінчення навігаційного періоду до певної дати передбачити наперед немож­ливо, оскільки це залежить від погодних умов у даному періоді.

4. Нарешті, термін виконання зобов'язання може бути визначений момен­том витребування кредитора. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК боржник має виконати зобов'язання у 7-денний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного за­конодавства. У законі чи договорі можуть бути передбачені й інші строки і поря­док виконання зобов'язання за витребуванням кредитора. Так, у договорі можна передбачити поставку продукції на вимогу покупця. У цьому разі поставка здійснюється на основі замовлень, поданих покупцем з виникненням його по­треб у товарах, а в договорі зазначаються порядок і строки подання і виконання таких замовлень.