Досягнення і втрати в роботі підприємства безпосередньо позначаються на рівні госпрозрахункового доходу колективу, добробуті кожного працівника. Підприємство, яке забезпечує виробництво і реалізацію кращої продукції (робіт, послуг) з мен¬шими витратами, одержує більший госпрозрахунковий доход і перевагу в своєму виробничому і соціальному розвитку та оплаті праці працівників.
Відшкодування підприємством збитків, заподіяних іншим організаціям і державі, сплата штрафів, неустойок та інших са¬нкцій, встановлених законодавством, провадиться за рахунок госпрозрахункового доходу колективу. Власник або уповнова¬жений ним орган визначає конкретні підрозділи і працівників, винних у заподіянні збитків, що їх зазнало підприємство, дово-
дать про це до відома трудового колективу і покладає на конкрет¬ні підрозділи і працівників майнову (матеріальну) відповідаль¬ність згідно з законодавством.
(Стаття 252' із змінами, внесеними згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91)
1.   Підприємства є суб'єктами підприємницької діяльності, тобто самостійної ініціативи, систематичної, на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, надан¬ню послуг та заняттю торгівлею з метою одержання прибутку.
Внаслідок підприємницької діяльності підприємствами вироб¬ляються нові товари чи блага або поліпшується якість існуючих, впроваджуються нові способи виробництва чи комерційного ви¬користання існуючих товарів, засвоюються нові джерела отри¬мання сировини чи напівфабрикатів.
2.  Підприємство (крім державного) самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги та з необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємст¬ва, підвищення доходів.
3.  На всіх підприємствах основним узагальнюючим показни¬ком фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход).
4.  Категорії «доход» і «прибуток» не збігаються. У сфері під¬приємницької діяльності доход є показником фінансових резуль¬татів діяльності підприємства.
Доход — це виручка від підприємницької діяльності за вира¬хуванням матеріальних і прирівняних до них витрат. Практичне значення показника доходу полягає в тому, що він характеризує загальну суму коштів, яка надходить підприємству за певний період і, за вирахуванням податків, може бути використана на споживання та інвестування.
Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витра¬тами ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-техніч¬ного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування.
5.  Порядок використання прибутку (доходу) визначає влас¬ник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згід¬но зі статутом підприємства та чинним законодавством.
6.  Прибуток підприємства створюється кожним членом тру¬дового колективу через поєднання своєї праці із засобами вироб¬ництва власника підприємства. Прибуток підприємства нероз¬ривно пов'язаний з ефективністю праці усього трудового колек¬тиву, але цей зв'язок взаємний: добробут кожного працівника залежить від досягнень і втрат в роботі підприємства в цілому.
У випадках, передбачених статутом підприємства, частина чистого прибутку може передаватися у власність членів або тру¬дового колективу підприємства. Порядок розподілу і викорис¬тання цієї частини прибутку здійснюється радою або зборами (конференцією) трудового колективу.
7. Для посилення матеріальної заінтересованості членів бри¬гади у загальних підсумках роботи нарахування їм заробітної плати повинно здійснюватися на основі єдиного наряду за кінцевими результатами роботи бригади.
Відрядна оплата праці застосовується у сполученні з премію¬ванням за виконання і перевиконання встановлених бригаді ви¬робничих завдань. Узагальнена оцінка реального внеску кожно¬го члена бригади в результаті її колективної праці визначається залежно від індивідуальної продуктивності і якості роботи шля¬хом використання коефіцієнта трудової участі (КТУ).
8. З метою підвищення ефективності праці, посилення колек¬тивної заінтересованості і відповідальності за результати праці, формування, господарського ставлення до використання засобів виробництва підприємств використовують бригадний підряд.
Основне його завдання полягає в своєчасному досягненні виробничих результатів з найменшими витратами матеріальних і трудових ресурсів. Впровадження підряду в бригаді можливе в умовах відносної організованої самостійності колективу, чіткого визначення кількісних та якісних показників кінцевого резуль¬тату роботи, що визначає виконання технологічно замкненого циклу виробництва і обгрунтованих стабільних завдань і норма¬тивів. За підрядними колективами обов'язково закріплюються обладнання, інструмент, оснастка, встановлюються нормативи їх використання. Бригада, яка працює на підряді, повинна у ви-
значені строки безперебійно отримувати напівфабрикати, всі види енергії, матеріали, технологічну документацію, а також різні види обслуговування. Колектив бригади наділяється правом розробки оперативних планів роботи, вибору форм і методів організації праці, розподілу заробітку. Встановлюється прямий зв'язок між виконанням завдання і розміром оплати праці.
Бригади, які укладають з власником договір з визначенням результатів роботи бригад за обсягом, якістю, строками її вико¬нання, називають підрядними.
9. Для здійснення виробничої діяльності підприємство воло¬діє, користується і розпоряджається закріпленим за ним май¬ном, яке становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному ба¬лансі підприємства.
Наявність у підприємства майна, необхідного йому для здійс¬нення статутних завдань, зумовлює його відповідальність у разі заподіяння шкоди іншим юридичним особам, фізичним особам чи державі. Шкода має майновий характер і покладається на під-приємство як юридичну особу за нормами цивільного права. За¬значена шкода може заподіюватися невиконанням чи неналеж¬ним виконанням договірних зобов'язань або виникати поза до¬говором, із деліктів. Зобов'язання, що виникають із договорів, регулюються главою 18, а зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди — главою 40 ЦК України.
10.  Відшкодування збитків іншим юридичним чи фізичним особам, сплата штрафів (пені, неустойки) або інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань або позадоговірної шкоди проводиться за рахунок госпрозрахун¬кового доходу підприємства.
11.  Відшкодування збитків (витрати, які понесла потерпіла сторона, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримані нею доходи, які б вона могла отримати, якби зобов'язання було виконане належним чином), сплата штрафів підприємством мо¬жуть відбутися за наявності складу правопорушення: об'єкта, суб'єкта, об'єктивної і суб'єктивної сторін. Об'єктом виступати¬ме відповідне порушене зобов'язальне правовідношення; суб'єк¬том — особа, яка повинна була виконати зобов'язання; об'єк-тивну сторону утворюють протиправність, збитки та причинний зв'язок між останніми; суб'єктивна сторона визначається виною суб'єкта.
12.  Підприємство, відшкодувавши збитки, має право зворот¬ної вимоги (регресу) до працівника (працівників), винного у за¬подіянні шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо ін¬ший розмір не встановлено законодавством.
13.  Відшкодування в порядку регресу шкоди підприємству, заподіяної винними діями працівника, проводиться за правила¬ми покладення на працівника матеріальної відповідальності.