Стаття 243. Комерційне представництво

1. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно висту­пає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприєм­ницької діяльності.

2. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допус­кається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом.

3. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені пись­мовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

4. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприєм­ницької діяльності встановлюються законом.

1. Комерційне представництво є видом добровільного представництва з особ­ливим суб'єктним складом і сферою застосування. Особливістю суб'єктного скла­ду відносин комерційного представництва є те, що комерційними представни­ками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності.

До особливостей здійснення комерційного представництва можна такой віднести предмет та характер дій комерційного представника, внаслідок чого закон надає йому право одночасно представляти різні сторони при укладенні правочину, якщо на це є їхня згода або якщо така можливість прямо передбаче­на законом. Проте не допускається здійснення угод комерційним представни­ком від імені особи, яку він представляє, щодо себе особисто.

Підставою комерційного представництва може бути цивільно-правовий або трудовий договір, де мають визначатися обсяг наданих представнику повнова­жень та порядок їх реалізації. Найчастіше це договори доручення (глава 68 ЦК ). Але відносини комерційного представництва можуть також регулюватися спе­ціальними агентськими, брокерськими угодами тощо.

Незалежно від виду договір на комерційне представництво припускається оплатним, крім випадків, коли у самому договорі міститься вказівка на його без­оплатний характер. Якщо така вказівка у договорі відсутня, і разом із тим у ньому не встановлений розмір винагороди і порядок її сплати, представлюваний після виконання доручення сплачує комерційному представнику суму, що звичайно стягується за подібні послуги, надані за аналогічних обставин (ч.4 ст.632, ч.2 ст.1002 ЦК). Крім того, представник має право на відшкодування витрат, зроб­лених ним при виконанні доручення (ст.1007 ЦК).

Якщо комерційний представник зазнав витрат, вчиняючи правочини від імені та в інтересах кількох підприємців одночасно, витрати поділяються у рівних ча­стках, якщо інше не передбачено угодою між ними (ст. 543 ЦК).

2. Повноваження комерційного представника підтверджуються відповідним письмовим договором між ним та особою, яку він представляє. Разом із тим, його повноваження можуть бути підтверджені довіреністю.

Аналіз змісту ч. З ст. 243 ЦК дозволяє зробити висновок, що повноваження представника можуть бути підтверджені або письмовим договором, або довіре­ністю.

У зв'язку з цим варто звернути увагу на те, що зазначене положення стосується лише зовнішньої сторони представництва: наявність згаданих документів має на меті забезпечити інформованість третіх осіб про наявність повноважень у представника. Але договір між представником та особою, яку він представляє, на відміну від довіреності, крім того, виконує важливу функцію визначення взає­мин між цими особами. Тому довіреність не замінює договір сторін і може слугувати альтернативою лише при виконанні інформаційної функції про повно­важення представника стосовно третіх осіб.

3. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприє­мницької діяльності встановлюються законом (наприклад, статті 1004, 1008, 1009 ЦК).