Стаття 24. Поняття фізичної особи

1. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

1. Відповідно до ст. 2 ЦК учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, які у своїй сукупності охоплюються поняттям «особи». Комен­тована ст. 24 ЦК присвячена нормативно-правовому закріпленню такої категорії учасників цивільних відносин, як фізичні особи. Термін «фізична особа» вперше офіційно вводиться у цивільне законодавство України, хоча його використання вже тривалий час активно здійснюється у наукових працях переважної більшості юристів. При цьому слід звернути увагу на те, що у ЦК УРСР 1963 р. застосову­вався термін «громадянин», який всупереч своїй цивілістичній некоректності збе­рігся і в сучасному законодавстві багатьох країн постсоціалістичного простору, де поняття «фізична особа» або не використовується взагалі, або вживається лише у поєднанні із поняттям «громадянин». Обидві лексичні форми вживаються як то­тожні терміни через дужки (Російська Федерація, Білорусь, Вірменія, Таджикис­тан, Туркменістан). Однак, беручи своє походження ще за часів Стародавнього Риму, термін «фізична особа» глибоко укорінився у правовому полі для позна­чення людини у цивільному законодавстві переважної більшості країн континен­тальної системи цивільного права. Набув він свою популярність, окрім України, і в цивільному законодавстві деяких країн пострадянського простору (Казахстан. Молдова, Грузія, Азербайджан, Туркменістан). Водночас в багатьох нормативно-правових актах України, які були прийняті до введення в дію нового ЦК, а та­кож в ГК вживається термін «громадянин», який для узагальнення слід викори­стовувати як поняття, що еквівалентне поняттю «фізична особа», якщо інше не випливає із сутності відповідної правової норми.

2. Під «фізичною особою» слід розуміти людину як учасника цивільних відно­син. Це означає, що будь-яка людина, незалежно від її статі, віку, стану здоров'я громадянства може бути наділена правовим статусом фізичної особи та бути учасником відповідних суспільних відносин.

Однак для того, щоб бути учасником окремих цивільних відносин, одного правового статусу фізичної особи ще недостатньо. У цьому випадку людина по­винна набути інше специфічне право, яке визнається цивільним законодавством. Наприклад, в окремих випадках фізична особа повинна мати правовий статус громадянина України для того, щоб мати право на безперешкодне повернення в країну (ст.313 ЦК); бути власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення (ч.4 ст.22 ЗК) тощо. Інколи набуття окремих прав пов'язується з набуттям особою правового статусу повнолітнього, наприклад,   право  на стерилізацію  (ч.5 ст.281 ЦК), донорство (ст.290 ЦК);  бути набувачем за договором довічного утримання (догляду) за ч.2 ст.746 ЦК. Бувають випадки, коли участь фізичної особи у певних цивільних відносинах пов'язана із її статтю, наприклад, лише жінка має право на штучне переривання вагітності, якщо вона не переви­щуватиме дванадцяти тижнів (ч.6 ст.281 ЦК), або ж лише повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них ліку­вальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством (ч.7 ст.281 ЦК) тощо.