При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимо¬ги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку зачас вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконан¬ня нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розгля¬дає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
(Стаття 238 із змінами, внесеними згідно з Указом ГІВР № 1616-09 від 24.12. 76; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 2134-12 від 18.02.92)
1.  При розгляді трудового спору з питань про грошові вимоги суд або інший орган, який розглядає трудові спори, має право винести рішення про виплату працівнику грошових сум без об¬меження будь-яким строком.
2.  На відміну від положення коментованої статті, вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачу¬ваної роботи задовольняються органом, який розглядає трудо¬вий спір, не більш як за один рік. 1 лише якщо заява про поно¬влення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рі-шення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга ст. 235 КЗпП).
3.  На підставі ст. 238 КЗпП суд має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, якщо праців¬ник з незалежних від нього причин (не з його вини) не викорис¬тав щорічну відпустку за роки, що передували звільненню (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 груд¬ня 1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»)