Стаття 238. Правочини, які може вчиняти представник

Published by Консультант on Втр, 05/31/2011 - 13:14

Стаття 238. Правочини, які може вчиняти представник

1. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

3. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представ­ляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одно­часно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

1. Коментована стаття містить загальні обмеження повноваження, яке може бути надане представникові. Зокрема, ч. 1 ст. 238 ЦК вказує, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Це означає, що представник юридичної особи може вчиняти лише такі правочини, які відповідають вимогам статей 91—92 ЦК.

2. Не допускається укладення через представника правочину, який за своїм характером може вчинятися тільки особисто тією особою, яку він представляє, а також інших правочинів, вказаних у законі. Наприклад, тільки особисто мають здійснюватися договір довічного утримання, заповіт, трудовий договір, реєст­рація шлюбу, усиновлення тощо.

3. Представник має право і зобов'язаний вчиняти правочини лише в інтересах того, кого представляє. Відтак з метою захисту цивільних прав та інтересів представлюваного законом встановлена заборона укладення правочину представ­ником відносно себе особисто, або відносно іншої особи, представником якої він одночасно виступає. Наприклад, опікун не може укладати правочини із своїм підопічним, а також представляти його при укладенні правочинів або веденні судової справи між підопічним і своїми близькими родичами (ч. 1 ст. 68 ЦК).

Виняток з цього загального правила передбачений ч. З ст. 243 ЦК, згідно з якою допускається комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину. Це можливо за згодою сторін цього правочину та в інших випадках, вста­новлених законом.