Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звіль¬ненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок по¬крити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'яз¬ку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок поклада¬ється, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник або уповноважений ним орган затри¬мав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
(Стаття 237 із змінами, внесеними згідно is Законом № 2134-12 від IS.02.92)
1.  Право покладення на винну службову особу обов'язку по¬крити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації вна¬слідок виплати поновленому на попередній роботі працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в за¬робітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, надано тіль¬ки суду.
2. Така матеріальна відповідальність може бути покладена лише на службову особу, безпосередньо винну в незаконному звіль¬ненні або переведенні працівника. Безпосередньо винною в цьо¬му службовою особою є керівник підприємства, установи, орга¬нізації, який підписав наказ про незаконне звільнення чи пере¬ведення працівника або ж не виконав судового рішення про поновлення його на роботі.
Інші службові особи, які за дорученням керівника готували і оформляли матеріали на звільнення працівника, що було згодом визнано незаконним, не можуть нести матеріальної відповідаль¬ності в порядку, передбаченому коментованою статтею. Оскіль¬ки остаточне рішення про звільнення, переведення або ж по¬новлення працівника на роботі може приймати тільки службова особа, яка користується правом прийняття на роботу і звільнен¬ня працівників, саме вона має повністю відповідати за обгрунто¬ваність і законність виданого нею відповідного наказу чи розпо¬рядження.
3.  Пленум Верховного Суду України звернув увагу судів на необхідність підвищення ефективності їх діяльності по запобі¬ганню правопорушенням у сфері трудових відносин.
З метою запобігання незаконним звільненням судам слід не¬ухильно додержувати вимог статей 109, 419 ЦПК і статей 134 (п. 8), 237 КЗпП про притягнення до участі в справі про понов¬лення на роботі і покладення на службову особу обов'язку від¬шкодувати шкоду підприємству, установі, організації, заподіяну в зв'язку з оплатою незаконно звільненому або переведеному пра¬цівникові часу вимушеного прогулу або виконання нижчеопла¬чуваної роботи.
При цьому належить враховувати, що при незаконному зві¬льненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після вве¬дення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП (з 11 квіт-
ня 1992 p.), настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою праців¬никові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоп¬лачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше (п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгля¬ду судами України трудових спорів»).
4.  Покладаючи на службову особу передбачену коментованою статтею матеріальну відповідальність, суд має перевірити, чи не було в її діях порушення закону. Оскільки конкретний зміст по¬няття порушення закону ст. 237 КЗпП не розкривається, суд зо-бов'язаний вирішувати це питання в кожному окремому випадку залежно від фактичних обставин справи.
5.  Якщо службова особа до часу розгляду справи припинить трудові відносини з підприємством, працюючи на якому вона видала з порушенням закону наказ про звільнення чи переведення працівника на іншу роботу чи затримала виконання рішення суду про поновлення на роботі, вона зобов'язана відшкодувати шко¬ду, заподіяну підприємству в зв'язку з оплатою за час вимушено¬го прогулу, оскільки розірвання трудового договору не звільняє її від матеріальної відповідальності на підставі ст. 237 КЗпП.