Стаття 235. Правові наслідки удаваного правочину

1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

2. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для прихо­вання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регу­люються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

1. Удаваний правочин — це правочин, який вчинено сторонами для прихо­вання іншого правочину, який вони насправді вчинили (наприклад, укладення договору дарування з метою приховання договору купівлі-продажу для обходу переважного права учасників спільної часткової власності на купівлю частки, що продається; або видача довіреності на автомобіль з правом його продажу з метою приховання договору купівлі-продажу для зменшення витрат зі сплати держмита). В даній ситуації існують два правочини: один удаваний, а інший — той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою нібито прикриває реальний правочин.

2. Закон прямо не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише про­понує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Удавані правочини можуть бути вчинені як без будь-яких протиправних намірів, так і з метою приховування незаконного правочину (наприклад, договір про спільну діяльність приховує договір суборенди майна, яку заборонено дого­вором оренди або законом). За таких обставин у разі встановлення факту непра­вомірності насправді вчиненого правочину удаваний правочин може бути виз­наний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК, адже в ньому зовнішнє волевияв­лення сторін не узгоджується з їх внутрішньою волею.