У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний (міський) суд може поно¬вити ці строки.
(Стаття 234 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 3866-08 від 05.06.75, № 5938-11 від 27.05.88)
1. Встановлені статтями 228 і 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному ви¬падку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причину пропу¬ску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення тру¬дового договору.
Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в комісії з трудових спорів, суд з'ясовує і обговорює дотримання і причини пропуску як десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звер¬нення до комісії з трудових спорів (ст. 225 КЗпП), якщо комі¬сією він не був поновлений.
Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поваж¬них причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява від¬повідно до ст. 85 ЦП К України і ст. 228 КЗпП залишається без розгляду.
Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку в позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а й всі обставини спра¬ви, права і обов'язки сторін. При пропуску передбаченого ст. 225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у з'ясуванні інших обставин справи немає (п. 4 постанови Пле¬нуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами України трудових спорів»).
2.  Поновлення строків провадиться лише у разі пропуску їх з поважних причин. Закон не встановлює переліку таких причин, оскільки їх поважність визначається в кожному окремому випад¬ку залежно від конкретних обставин. Зокрема, на практиці таки¬ми поважними причинами вважаються: хвороба працівника, пе¬ребування його у відрядженні, відпустці, на навчальних зборах, виконання ним державних або громадських обов'язків.
3.   Незнання строку звернення до суду може бути визнано поважною причиною лише тоді, коли при оголошенні рішення комісії з трудових спорів працівникові не було роз'яснено по¬рядку і строків його оскарження.
4.  Пропуск строку звернення до суду за вирішенням трудово¬го спору не є підставою для відмови у прийнятті відповідної за¬яви зацікавленого працівника. Суд зобов'язаний прийняти таку заяву. Розглядаючи її по суті, він з'ясовує причини пропуску стро¬ку звернення і, визнавши їх поважними, захищає порушене пра¬во працівника.