Безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами:
1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії з трудових спорів не обираються;
2)  працівників про поновлення на роботі незалежно від під¬став припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів праців¬ників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;
3)  керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділу та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно пер¬сональні звання, і службових осіб державної контрольно-реві¬зійної служби та органів державного контролю за цінами; керів¬них працівників, які обираються, затверджуються або признача¬ються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організа¬ціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вка¬заних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;
4)  власника або уповноваженого ним органу про відшкоду¬вання працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємс¬тву, установі, організації;
5) працівників у питанні застосування законодавства про пра¬цю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і проф-спілковим органом підприємства, установи, організації (підроз¬ділу) в межах наданих їм прав.
Безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються також спори про відмову в прийнятті на роботу:
1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;
2)  молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;
3)  вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів — за наявності дитини віком до чотирнадцяти років;
4)  виборних працівників після закінчення строку повнова¬жень;
5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;
6)  інших осіб, з якими власник або уповноважений ним ор¬ган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір.
(Стаття 232 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 1616-09 від 24.12.76. № 6237-10 від 21.12.83; Законами № 2134-12 від 18.02.92, № 3632-12 від 15.12.93, № 6/95-ВР від 19.01.95)
1.  За загальним правилом, індивідуальні трудові спори вирі¬шуються судами після їх попереднього розгляду в комісіях з тру¬дових спорів, і тільки спори, передбачені коментованою стат¬тею, підлягають безпосередньому розглядові у районних (місь¬ких) судах.
2.  Зокрема, безпосередньо в районних (міських) судах роз¬глядаються заяви звільнених працівників про поновлення на ро¬боті незалежно від підстави припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату за час вимуше¬ного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, а за за¬явами керівників підприємств, установ, організацій (філіалу, пред¬ставництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), їх заступників, головних бухгалтерів підприємств, установ, органі¬зацій, їх заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служ¬би та органів державного контролю за цінами, керівних праців¬ників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіональ¬ного самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, крім того, і спори з питань пе¬реведення на іншу роботу і накладення дисциплінарних стяг¬нень (п. З постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 1 квітня 1994 р. «Про практику розгляду судами України трудових спорів»).
3.  Відповідно до частини другої коментованої статті суди без¬посередньо розглядають позови про укладення трудового дого¬вору:
— працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;
—  молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний за¬клад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;
— вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів — за наявності дитини віком до чотирнадцяти років;
—  виборних працівників після закінчення строку повнова¬жень;
—  працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;
—  інших осіб, з якими власник або уповноважений ним ор¬ган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір (наприклад, коли у випадках, передбачених за¬конодавством, власник або уповноважений ним орган зобов'яза¬ний приймати в порядку працевлаштування інвалідів і неповно¬літніх, направлених на роботу в рахунок броні; осіб, які були звільнені в зв'язку з направленням на роботу за кордон, призо¬вом на строкову (чи альтернативну) військову службу і поверну¬лися після закінчення цієї роботи чи служби).
При обгрунтованості позову суд рішенням зобов'язує власни¬ка або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з осо¬бою, запрошеною на роботу в порядку переведення — з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи, якщо була обумовлена інша дата — з цієї дати, а з іншими особами — з дня їх звернення до власника або уповнова¬женого ним органу з приводу прийняття на роботу.
Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчас¬ного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться згідно з правилами частини дру¬гої ст. 235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно зві-льненому працівникові (п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 1 квітня 1994 р. та постанова № 18 від 26 жовтня 1995 р. «Про практику розгляду судами України трудових спорів»).
4. Безпосередньо у суді розглядаються також:
— позови працівників про повернення стягнених сум у випад¬ках, коли на підприємстві немає комісії з трудових спорів;
—  позови прокурора про відшкодування матеріальної шкоди з винних осіб, у тому числі керівників підприємств, незалежно
від суми утримань і меж матеріальної відповідальності, передба¬чених законодавством;
— позови вищого за підлеглістю органу про стягнення шкоди з керівника підприємства.
5.  Судами розглядаються вимоги про повернення працівни¬ком авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення в іншу місцевість чи на гос¬подарські потреби, в тому разі, коли роботодавець не має мож¬ливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює його підстави і розмір, або минув місяч¬ний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду Украї¬ни № 13 від 24 грудня 1999 р. «Про практику застосування суда¬ми законодавства про оплату праці»).
6.  Працівник вправі пред'явити позов до суду про стягнення з підприємства відшкодування шкоди, якщо затримка в оформ¬ленні пенсії завдала матеріальної шкоди для нього внаслідок того, що власник або уповноважений ним орган несвоєчасно передав документи до районного (міського) управління Пенсійного фон¬ду України.