Комісія з трудових спорів є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів, зазначених у стат¬тях 222, 232 цього Кодексу.
Трудовий спір підлягає розглядові в комісії з трудових спо¬рів, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової ор¬ганізації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіж¬ності при безпосередніх переговорах з власником або уповнова¬женим ним органом.
(Стаття 224 із змінами, внесеними ігідно is Законом № 2134-12 від 18.02.92)
1. Коментованою стаггею передбачено, що комісія з трудових спорів є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаці¬ях, за винятком спорів, що підлягають безпосередньому розгля¬дові у районних (міських) судах (ст. 232 КЗпП), та трудових спо¬рів деяких категорій працівників, зазначених у ст. 222 цього Ко¬дексу.
Проте відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Консти-
туції України при здійсненні правосуддя» судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмови¬ти особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підста¬ви, що її вимоги можуть бути розглянуті в досудовому порядку, передбаченому законом.
Отже, керуючись статтями 55 і 124 Конституції України, пра¬цівник має право вибору: звертатися із заявою про розгляд тру¬дового спору в комісію з трудових спорів чи безпосередньо до суду.
2. Комісії з трудових спорів розглядають спори з таких пи¬тань:
— застосування встановлених норм виробітку і відрядних роз¬цінок, а також умов праці, що забезпечують виконання норм виробітку;
—  переведення на іншу роботу і оплата праці при переве¬денні;
—  оплата праці при невиконанні норм виробітку, простоях і браку;
—  оплата надурочних робіт і робіт у нічний час;
—  компенсація за роботу у вихідні, святкові і неробочі дні;
—  оплата праці при виконанні робіт різної кваліфікації, при багатоверстатному обслуговуванні, при суміщенні професій (спе¬ціальностей);
—  виплата компенсацій при відрядженнях, переведенні чи направленні на роботу в іншу місцевість;
—  виплата вихідної допомоги;
—  повернення грошових сум, утриманих із заробітної плати на відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, ор¬ганізації;
—  про право на отримання і розмір належної працівнику пре¬мії, передбаченої системою оплати праці;
—  надання щорічної відпустки встановленої тривалості і ви¬плата грошової компенсації за частину щорічної відпустки чи за невикористану відпустку при звільненні;
—  виплата винагороди за вислугу років;
—  накладення дисциплінарних стягнень;
—  видача та використання спецодягу, спецвзуття, засобів ін¬дивідуального захисту;
—  видача молока чи інших рівноцінних харчових продуктів, лікувально-профілактичного харчування.
Комісія з трудових спорів є обов'язковим органом по розгля¬ду також й інших трудових спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про працю, колективного і трудового договорів, правил, положень та інструкцій, за винятком спорів з питань, які віднесено до компетенції інших органів чи коли згідно з чинним законодавством встановлено окремий порядок їх вирішення.
3.  Комісії з трудових спорів не вправі вирішувати спори з таких питань:
—  встановлення норм виробітку (норм часу), норм обслуго¬вування (нормативів чисельності працівників), посадових окла¬дів і тарифних ставок, зміни штату;
—  обчислення, призначення і виплата допомоги по держав¬ному соціальному страхуванню та обчислення трудового стажу для призначення допомоги;
—  обчислення трудового стажу для надання пільг і переваг, коли законодавством встановлено інший порядок розгляду цих спорів (обчислення стажу для виплати винагороди за вислугу років, визначення розмірів ставок заробітної плати, посадових окладів тощо); поновлення на роботі працівників незалежно від підстав для припинення трудового договору; задоволення побу¬тових потреб працівників тощо.
4.  За вирішенням трудових спорів до комісії з трудових спорів вправі звертатися усі постійні, тимчасові, сезонні, штатні і поза¬штатні працівники, які перебувають у трудових відносинах з під¬приємством, установою або організацією, незалежно від того, чи є вони членами профспілки. Визначальним у цьому разі є лише наявність трудового договору, укладеного між власником або уповноваженим ним органом і працівником згідно зі статтями 21 і 23 КЗпП.
5.  Комісії з трудових спорів не вправі розглядати спори, які виникають між громадянами і підприємствами, установами, ор¬ганізаціями з приводу виконання договорів підряду, доручення тощо. Це пояснюється тим, що такі відносини регулюються нор¬мами цивільного, а не трудового права.
При вирішенні питання про те, нормами якої галузі права регулюються відносини, що виникли між сторонами, слід вихо-
дити не тільки з найменування договору, а й з фактичних обста¬вин його виконання.
Якщо сторони назвали укладену між ними угоду договором підряду, але фактично громадянина було зараховано до штату під¬приємства, установи, організації, то у такому разі відносини між учасниками договору регулюються нормами трудового права. Отже, й спори, пов'язані з виконанням такої угоди, що є по суті трудовим договором, мають розглядатися комісією з трудових спорів. Це правило стосується також випадків, коли на працівника поширювався встановлений для працівників підприємства, уста¬нови, організації порядок обліку робочого часу, видачі нарядів, об¬числення і виплати на їх підставі заробітної плати.
6.  Правила розгляду спорів, передбачені коментованою стат¬тею, не поширюються на правовідносини, які виникли з догово¬рів, укладених громадянами з підприємствами, установами, ор¬ганізаціями на виконання окремих робіт. Це стосується не лише виконання робіт за договором доручення, а й будь-яких разових робіт, коли на громадянина не покладаються обов'язки, перед¬бачені ст. 21 КЗпП.
7.  При виникненні незгод з приводу виплати премії слід вра¬ховувати, що комісії з трудових спорів вправі розглядати спори лише про виплату тих премій, які обумовлені системою оплати праці на даному підприємстві, в установі, організації, тобто ви¬плата премії має бути передбачена відповідним положенням за виконання заздалегідь визначених виробничих показників. Крім того, у цьому положенні має бути точно визначене коло осіб, які підлягають заохоченню за виконання певних виробничих завдань. Таким чином, до компетенції комісії з трудових спорів віднесене вирішення спорів про виплату працівникам премій, передбаче¬них відповідною преміальною.системою.
8.  Якщо ж виплата премії за виконання тих чи інших вироб¬ничих показників системою оплати праці заздалегідь не перед¬бачена і, отже, йдеться не про застосування преміальної систе¬ми, а про одноразове заохочення за успіхи в роботі, спори про виплату таких премій комісії з трудових спорів і відповідно суди розглядати не вправі. Це правило стосується і тих випадків, коли виплата премії покладається на розсуд власника або уповнова¬женого ним органу.
9.  Всі спори щодо повного або часткового позбавлення пре¬мій, передбачених системою оплати праці, компетентні розгля¬дати комісії з трудових спорів. Але вони розглядають лише факт вчинення працівником порушення і не вправі розглядати питан¬ня про розмір суми, на яку премію було зменшено.
10.  Комісії з трудових спорів вправі розглядати спори з при¬воду надання щорічної відпустки встановленої тривалості та її оплати. При вирішенні цих спорів комісія зобов'язана перевіри¬ти додержання власником або уповноваженим ним органом ви¬мог статей 74—84 КЗпП.
Спори про надання і тривалість короткочасної відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з ін¬ших поважних причин, передбачених частиною другою ст. 84 КЗпП, комісіями з трудових спорів не розглядаються.
11.  Комісії з трудових спорів не компетентні розглядати спо¬ри з питань встановлення посадових окладів і визначення тариф¬них ставок. Проте, якщо власник або уповноважений ним орган встановив працівникові оклад нижче мінімального розміру, пе¬редбаченого схемою посадових окладів, то спір про стягнення невиплаченої суми заробітку комісія з трудових спорів вправі розглянути.
12. У комісії з трудових спорів розглядаються спори про випла¬ту винагороди за вислугу років, які не пов'язані з обчисленням стажу, а стосуються розміру виплати. Тривалість трудового стажу, що дає право на отримання цієї винагороди, встановлюється спе¬ціальними комісіями, які утворюються на підприємствах.
13.  В комісії з трудових спорів розглядаються вимоги праців¬ників про оплату за роботу в надурочний час. Заява працівника про оплату надурочної роботи, виконаної за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу чи з його відома, під¬лягає задоволенню і в тому випадку, коли ця робота застосовува¬лася з порушенням передбаченого законом порядку (без дозволу профспілкового комітету, з перевищенням установлених норм надурочної роботи).
14. Вирішуючи спори про доплату за суміщення професій (по¬сад) чи збільшення обсягу виконуваних робіт, комісія з трудових спорів має перевірити, чи не входить робота, на яку працівник вказує як на суміщувану, до кола його трудових обов'язків.
Не підлягає додатковій оплаті робота, виконання якої дору¬чено власником або уповноваженим ним органом працівнику, за його згодою, у зв'язку з недостатньою обтяженістю цього пра¬цівника протягом робочого часу.
15. Веденню комісії з трудових спорів не підлягають спори між працівником і власником або уповноваженим ним органом, які віднесено безпосередньо до компетенції суду (ст. 232 КЗпП).