Стаття 223. Правові наслідки вчинення правочину фізичною особою,цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності

1. Правочин, який вчинила фізична особа, цивільна дієздатність якої обме­жена, за межами її цивільної дієздатності без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.

2. У разі відсутності такого схвалення правочин за позовом піклувальника може бути визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він супере­чить інтересам самого підопічного, членів його сім'ї або осіб, яких він відповід­но до закону зобов'язаний утримувати.

1. Закон визнає можливість обмеження цивільної дієздатності фізичних осіб, які:

а) страждають на психічний розлад, що істотно впливає на їхню здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними;

б) зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, і тим ставлять себе, свою сім'ю або інших осіб, яких вони за законом зобов'язані утримувати, у скрутне матеріальне становище (due. коменmap do cm. 36 ЦК).

Дія ст. 223 ЦК не поширюється на дрібні побутові правочини, які особа, дієздатність якої обмежена, має право вчиняти самостійно відповідно до ст. 37 ЦК.

Правочини (за винятком дрібних побутових), вчинені особою, дієздатність якої обмежена, без згоди піклувальника, можуть бути згодом схвалені останнім. Схва­лення таких правочинів відбувається у порядку, передбаченому до ст. 221 ЦК).

2. Правочини, вчинені фізичною особою, дієздатність якої відповідно до за­кону обмежена, за межами її цивільної дієздатності без згоди піклувальника, належать до категорії оспорюваних. Позов про визнання такого правочину недійсним може подати лише піклувальник.

Положення коментованої статті спрямовані на недопущення скрутного ма­теріального становища членів сім'ї або утриманців особи, дієздатність якої об­межена. Тому правочин, вчинений такою особою, визнається недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самої особи, членів її сім'ї або осіб, яких вона відповідно до закону зобов'язана утримувати. Відтак норма ко­ментованої статті про недійсність правочину не поширюється на правочини, за якими особа, обмежена в дієздатності, отримує майно без надання взамін свого (отримання дарунка, прийняття спадщини, безоплатне користування майном тощо). У разі визнання судом правочину недійсним мають застосовуватися пра­вові наслідки, передбачені частинами 1, 2 ст. 216 ЦК.