Забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на ро¬боту.
Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або не¬пряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних погля¬дів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи ін¬шому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця про¬живання не допускається.
Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавством України.
(Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законами № 871-12 від 20.03.91, № 6/95-ВР від 19.01.95)
1.  Прийняття на роботу здійснюється з урахуванням здатнос¬ті працівника за діловими якостями виконувати необхідну робо¬ту. Стаття 24 Конституції України закріплює право громадян мати рівні конституційні права і свободи, бути рівними перед зако¬ном. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця проживання, за мов-ними та іншими ознаками.
2. Засудження судом громадянина до такого заходу криміналь¬ного покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до п'яти років (ст. 55 Кримінального кодексу України), обмежує цю осо¬бу протягом певного строку правом укладати трудові договори про роботу на посадах, що вказані у вироку суду.
3.  Забороняється приймати на матеріально-відповідальні по¬сади осіб, які мають судимість за крадіжки, хабарництво або інші корисливі злочини. При розгляді справ про поновлення на робо¬ті осіб, звільнених у зв'язку з порушенням встановлених правил прийому на роботу, зокрема прийом на роботу, пов'язану з мате¬ріальною відповідальністю, осіб, раніше засуджених за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, суд повинен перевіри¬ти, чи не знята або погашена судимість.
4.  Громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами, яке додатково гарантується державними програмами зайнятості населення. Забороняється відмова в прий¬нятті на роботу осіб за мотивами досягнення ними пенсійного віку (пункти 1 та 2 ст. Пвакону України «Про засади захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р.)
5. Частиною другою ст. 232 цього Кодексу передбачено право на оспорення в судових органах відмови в прийнятті на роботу працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з ін¬шого підприємства, установи, організації; молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому по-
рядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію; вагітних жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а також одиноких матерів — при наявності дитини віком до чотирнадцяти років; виборних працівників піс¬ля закінчення ними повноважень по виборній посаді; працівни¬ків, яким надано право повторного прийняття на роботу; інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір. Звернення цих осіб до суду є спором про право, тому ці спо¬ри повинні розглядатися за правилами цивільного провадження.
6.  Пленум Верховного Суду України в підпункті 4 пункту 19 постанови № 15 від 25 травня 1998 р. «Про внесення змін і до¬повнень у деякі постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах» роз'яснив, що суди розглядають також позо¬ви про укладення трудових договорів не тільки у випадках, за¬значених у частині другій статті 232 цього Кодексу, коли власник або уповноважений ним орган зобов'язаний був укласти трудо¬вий договір, а також у тих випадках, коли особа вважає, що їй було відмовлено у цьому всупереч гарантіям, передбаченим ко¬ментованою статтею.
7.  Статтею 55 Конституції України кожному громадянину га¬рантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяль¬ності органів державної влади, органів місцевого самоврядуван¬ня, посадових і службових осіб.
Порядок розгляду таких звернень до суду регулюється главою 31-А Цивільного процесуального кодексу України (статті 248і— 2489).
8. Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови № 13 від 3 грудня 1997 р. «Про практику розгляду судами справ за скар¬гами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і служ¬бових осіб у с фері управлінської діяльності, які порушують пра¬ва та свободи громадян» роз'яснив, що при розгляді справ за пра¬вилами глави ЗІ-А Цивільного процесуального кодексу України суди повинні виходити з того, що у даних справах вирішуються пи¬тання не про захист суб'єктивних прав, що виникли з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин шляхом їх встановлен¬ня і визнання, а про поновлення прав і свобод громадян, закріплених Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами й порушених суб'єктами оскарження під час здійснення ними управлінських функцій.
9. Працівнику, якого запрошено на роботу в порядку переве¬дення з іншого підприємства чи організації за погодженням між керівниками, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. На новому місці трудовий договір має бути укладений з першого робочого дня, наступного за днем звільнення з попе¬редньої роботи, якщо інше не передбачено угодою сторін.