Стаття 212. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок
1. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
2. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
3. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Самовільне зайняття землі є найбільш поширеним порушенням земельного законодавства, що зазіхає на права та законні інтереси власників земель, землекористувачів, у тому числі орендарів.
Самовільним зайняттям є заволодіння земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, здійснюване без відведення землі в натурі й одержання документа, що засвідчує право на землю. Одним із способів самовільного зайняття є самовільне захоплення землі, тобто заволодіння ділянкою без дозволу органів, уповноважених виносити рішення про надання земельних ділянок у користування.
З суб'єктивного боку самовільне зайняття земель завжди є навмисним порушенням закону, спрямованим на заволодіння земельною ділянкою. Відповідно до цього використання землі
для складування відходів, стоянки автомашин, проїзду, що не має на меті заволодіння землею, не є самовільним зайняттям.
З об'єктивної сторони самовільне зайняття земель виражається у вчиненні дій з обгородження земельної ділянки, її освоєння, забудови тощо. У випадку, коли самовільне зайняття землі супроводжується псуванням, забрудненням ділянки, заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу, розташованим на ділянці водним об'єктам, лісам, то воно може розглядатися не тільки як земельне, але й як екологічне правопорушення.
Самовільне зайняття землі слід відрізняти від самоуправства. Будучи, як і самоуправство, дією, що вчиняється з порушенням визначеного законом, порядку, самовільне зайняття, на відміну від самоуправства, не має під собою ні дійсного, ні уявного права на земельну ділянку.
Відповідно до земельного законодавства у разі самовільного зайняття землі застосовується цивільно-правова реституція — самовільно зайнята ділянка повертається його законному власнику чи землекористувачеві, у тому числі орендареві, без відшкодування витрат, здійснених за час незаконного користування. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні в самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі. В іншому випадку відновлення порушених прав провадиться примусово за рахунок правопорушника зі стягненням із нього усіх понесених при цьому витрат.
Оскільки повернення самовільно зайнятих земельних ділянок саме по собі не компенсує повною мірою шкоду, заподіяну самовільним зайняттям, особа, винна у використанні земельної ділянки, яка йому не надавалася у визначеному законом порядку, зобов'язана передати законному власнику чи землекористувачеві вирощений на цій ділянці врожай. Витрати, пов'язані з доглядом за посівами, доглядом за культурами і збиранням врожаю, не мають враховуватися при визначенні розміру понесених власником землі (землекористувачем) збитків. Адже особа, що самовільно зайняла ділянку,
не має законного права на відшкодування понесених нею витрат за весь час незаконного використання землі. З метою правильного визначення розміру збитків у справах про повернення врожаю, зібраного із самовільно зайнятої ділянки, у кожному випадку слід з'ясувати, які саме культури, на якій площі були вирощені, яка середня врожайність цих культур. Якщо повернути урожай в натурі неможливо, законному землевласнику (землекористувачеві) має бути відшкодована його вартість за ринковою ціною, що існує у даній місцевості на момент пред'явлення позову.
