Стаття 210. Недійсність угод щодо земельних ділянок
Угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.
Порушення земельного правопорядку, невиконання або неналежне виконання земельно-правових вимог негативно позначається на використанні та охороні земель. Найважливішим елементом правового забезпечення раціонального використання та охорони земель, захисту прав і законних інтересів власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, є застосування правових засобів впливу, спрямованих на усунення порушень земельного законодавства і запобігання їх появі в майбутньому, відновлення порушеного права та притягнення винних у вчиненні земельних правопорушень до юридичної відповідальності.
Правовою підставою для застосування заходів впливу та притягнення до юридичної відповідальності є вчинення земельного правопорушення, яке являє собою винну протиправну дію або бездіяльність.
Суб'єктами земельних правопорушень можуть бути громадяни, юридичні та посадові особи, які є суб'єктами земельних правовідносин (власники землі, землекористувачі, орендарі), а також особи, які, не будучи суб'єктами земельних відносин, допустили порушення земельного законодавства (наприклад, особи, що самовільно захопили земельну ділянку).
Об'єктом земельних правопорушень є земельний правопорядок, права і законні інтереси власника землі, землекористувачів, орендарів.
Суб'єктивний бік земельного правопорушення характеризується обов'язковою наявністю вини у формі прямого наміру (навмисне самовільне захоплення земельної ділянки) або у формі недбалості (нераціональне використання землі).
Об' єктивним боком земельного правопорушення є проти-правність поведінки, порушення вимог земельного законодавства. Земельне правопорушення може бути вчинене як шляхом активних дій (знищення межових знаків), так і в результаті бездіяльності (невиконання заходів щодо охорони земель). Земельні правопорушення можуть бути одночасно наслідком неправильної дії та бездіяльності: втрата ґрунтової родючості внаслідок неправильного обробітку землі (дія) і невжиття заходів щодо охорони земель від руйнівних процесів (бездіяльність).
До суто земельних правопорушень, що порушують вимоги раціонального використання земель, законних інтересів і прав власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, належать правопорушення, визначені у ст. 211 ЗК України, пункти «а», «б», «г», «д», «е», «є», «і», «ї», «й». До земельних правопорушень з екологічним забарвленням належать порушення, відзначені у пунктах «в», «ж», «з», «и» цієї самої статті ЗК України.
Вчинення земельних правопорушень обумовлюється рядом причин суб'єктивного й об'єктивного порядку. Серед основних об'єктивних причин, що породжують земельні правопорушення, є причини соціального (недоліки правового виховання, непоінформованість населення щодо вимог чинного законодавства), організаційного (безконтрольність у використанні земель), економічного (відсутність належної матеріальної заінтересованості в раціональному використанні й охороні земель) і юридичного характеру (наявність прогалин у законодавстві, незастосування заходів правового впливу до правопорушників).
У цій статті ЗК України визначені основні порушення земельного законодавства у сфері цивільно-договірних відносин щодо земельних ділянок. Зокрема зазначено, що дані угоди, укладені з порушенням встановленого законом порядку, визнаються недійсними за рішенням суду.
Відшкодування збитків власникам землі й землекористувачам провадиться підприємствами, установами, організаціями та громадянами, яким відведено земельні ділянки, що вилучаються (викуповуються), а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами, діяльність яких призводить до обмеження прав власників землі й землекористувачів (у тому числі орендарів), або погіршення якості земель, розташованих у зоні їх впливу. При вилученні (викупі) земель, забруднених радіоактивними та хімічними речовинами, відшкодування збитків у повному розмірі, у тому числі витрат на поліпшення якості землі за час використання земельних ділянок, з урахуванням кадастрової оцінки, а також неодержаних доходів, власникам землі й землекористувачам, у тому числі орендарям, провадиться підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких призвела до радіоактивного і хімічного забруднення.
При розгляді справ про відшкодування шкоди, заподіяної земельними правопорушеннями, у кожному випадку слід з'ясувати характер відносин, що виникли, і проаналізувати нормативні акти, якими вони регулюються. Якщо є нормативний акт, що визначає відповідальність за певний вид правопорушення, слід керуватися цим актом, а за відсутності такого — загальними нормами земельного, цивільного, трудового законодавства залежно від обставин, за яких була заподіяна шкода.
Одним із видів порушення земельного законодавства, що зумовлює настання цивільно-правової відповідальності, є укладення недійсних угод із землею, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до чинного законодавства недійсними слід визнавати: угоди, що укладаються недієздатними, неповнолітніми громадянами, юридичними особами всупереч меті їх діяльності, визначеній у статуті; угоди, що укладаються під впливом обману, помилки, погроз та інших підстав, що тягнуть за законом визначення угоди недійсною; угоди купівлі-продажу земельної ділянки, вчинені без нотаріального посвідчення тощо. Недійсними є угоди про відчуження земельних ділянок, укладених землекористувачами, тобто невлас-никами земельних ділянок. Як правило, недійсними визнаються всі договори оренди землі, у яких орендодавцями виступають землекористувачі, у тому числі орендарі.
Відповідно до цивільного законодавства недотримання нотаріальної форми у випадках, зазначених у законі, тягне за собою визнання угоди недійсною з наслідками, передбаченими для угод, що не відповідають вимогам закону. У разі укладення недійсної угоди кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій стороні все отримане за угодою, а при неможливості повернути в натурі — відшкодувати вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені в законі. Двостороння реституція (відновлення у попередньому правовому режимі) є неприйнятною у випадку укладення угод купівлі-продажу земель, приватизація яких заборонена. Договір купівлі-продажу таких земель має визнаватися недійсним як укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, сторони договору вважаються такими, що діяли навмисне, якщо не доведуть, що не мали наміру порушити закон.
Якщо угода укладена з метою, що явно протирічить інтересам держави та суспільства, то за наявності умислу з однієї сторони все, отримане нею відповідно до угоди, повертається іншій стороні, а придбане останньою — стягується в доход держави. За наявності прямого умислу з обох сторін, у випадку виконання угоди обома сторонами в доход держави стягається все, отримане ними за угодою, а у випадку виконання угоди однією стороною з іншої сторони стягується в доход держави все, отримане нею, все, що належить іншій стороні, на відшкодування отриманого.
Особливістю правових наслідків визнання недійсною угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства та об'єктом якої є земельна ділянка, що перебуває у державній власності, є те, що така ділянка не може бути стягнена у доход держави, оскільки вона уже перебуває у її власності.
