Стаття 208. Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі

1. У письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, перед­бачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім пра­вочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

1. У ст. 208 ЦК визначаються випадки, у яких укладення правочину в письмовій формі є обов'язковим. При цьому мається на увазі проста (звичайна) письмова форма.

2. За загальним правилом, у письмовій формі мають вчинятися всі правочини між юридичними особами, незалежно від виду правочину та сфери його застосування, а також незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи та форми власності.

3. У письмовій формі належить оформляти правочини, якщо хоча б однієї стороною виступає фізична особа, а іншою — одна чи кілька юридичних осіб. Законодавець у коментованій статті прямо не визначає форму угод за участю фізичних осіб, які мають статус суб'єктів підприємництва. Тому можна лише припустити, що правочини між останніми та юридичними особами також мають оформлятися у письмовій формі. Коментоване правило не застосовується до правочинів, які можуть вчинятися усно відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК.

4. З метою підвищення рівня правової захищеності сторін законодавець передбачає обов'язкову письмову форму для правочинів фізичних осіб між собою на суму, що у двадцять і більше разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, за винятком правочинів, які вчинені усно (ч.1 ст.206 ЦК). Нині такий неоподатковуваний мінімум доходів громадян відповідно до Указу Президента України від 13 вересня 1994 р. становить 17 гри. Однак законом можуть передбачатися випадки обов'язкової письмової форми правочинів на суму нижче зазначеного розміру (наприклад, щодо завдатку, уступки права вимоги та переводу боргу).

5. До інших правочинів, щодо яких закон вимагає обов'язкового дотримання письмового оформлення, зокрема, належать: правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання (ст. 547); договори дарування майнового права, дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, дарування речей, які мають особливу цінність (частини 3, 4 ст. 719); договір ренти (ст. 732); договори найму транспортних засобів між юридичними особами (ст. 799); договір найму житла (ст. 811); певні види договору зберігання (ст. 937); договори страхування (ст. 981); договори управління рухомим майном (ст. 1031); договори позики на суму, що у 10 разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян ( ст. 1047).