Стаття 202. Державна реєстрація земельних ділянок
1, Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.
2. Державний реєстр земель складається з двох частин:
а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;
б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
Державна реєстрація земельних ділянок є однією з характеристик та їх ознак як об'єкта правовідносин, яка є визначальною для визнання земельного права як самостійної галузі в системі права України.
Правова вимога необхідності державної реєстрації земельних ділянок визначена нормами ЗК України і нормами інших законодавчих актів. В одних випадках реєстрація земельних ділянок є юридичним фактом, який надає чинності відповідному документові та визначає його правовстановлюючим документом, в іншому — вона має процедурне значення. Так, якщо цією статтею Кодексу визначаються загальні вимоги щодо державної реєстрації земельних ділянок, яка здійснюється у складі державного реєстру земель, то згідно зі ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Отже, право власності та право користування на земельну ділянку виникає при наявності трьох юридичних фактів: перший — право на землю, що посвідчується відповідним документом (державним актом, договором купівлі-продажу, дарування, оренди тощо); другий — державна реєстрація документа про право на землю в установленому порядку; третій — встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості). Згідно зі ст. 100 ЗК України після державної реєстрації виникає і право сервітуту. У ст. 125 ЗК України міститься вимога, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. При цьому, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється лише за умови, що правове -тановлюючі документи на неї відповідають визначеним вимогам. Так, згідно зі ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для відмови у державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Порядок та умови державної реєстрації земельної ділянки визначені в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. № 43. Згідно з п. 3.3 Інструкції державна реєстрація державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю або постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою; договорів оренди — виконавчим органом міської, селищної, сільської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями; державних актів на право власності на землю — місцевими державними органами земельних ресурсів Держкомзему України. Забезпечення державної реєстрації державних актів, що посвідчують право на землю, покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів Держкомзему України.
Державні акти, що посвідчують право на землю, реєструються відповідно у:
— Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю;
— Книзі реєстрації державних актів на право колективної власності на землю;
— Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю;
— Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею громадянами;
— Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею юридичними особами;
— Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди;
— Книзі державної реєстрації договорів оренди.
У додатках до Інструкції вміщені форми і таблиці книг реєстрації документів про право на землю.
Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 119, Типовий договір оренди земельної частки (паю) затверджено наказом Держкомзему України від 17 січня 2000 р. № 5.
