Стаття 201. Особисті немайнові блага

1. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законо­давством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація; ім'я (наймену­вання); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної твор­чості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

2. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

1. Стаття, що коментується, вперше надає розгорнуту характеристику такому об'єкту цивільних прав, як особисті немайнові блага, під якими розуміються блага, які: а) нерозривно пов'язані з особою (фізичною або юридичною), тобто не можуть бути відокремлені від суб'єкта — їх носія; б) б) позбавлені майнового змісту. Відповідно до особистих немайнових благ законодавець відніс: здоров'я, життя, честь, гідність і ділову репутацію; ім'я (найменування); авторство; свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Перелік особистих немайнових благ, закріплений у ч. 1 ст. 201 ЦК, не є вичерпним. До інших благ, які охороняються цивільним законодавством, можна віднести: недоторканність особистого та сімейного життя, таємницю листування, телефонних розмов, вільний вибір місця проживання, свободу пересування, свободу віросповідання тощо.

Особисті немайнові блага охороняються цивільним законодавством. Чинний ЦК містить ряд положень, спрямованих на відновлення порушених особистих немайнових прав фізичної або юридичної особи, а також на відшкодування шкоди, завданої порушенням таких прав (див. коментар до статей 15—23; 269—З15; 1166-1211 ЦК тощо).

2. За Конституцією України (ст. 3) життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Пріоритет людини, її найголовніші особисті немайнові блага закріплені у ч. 2 ст. 201 ЦК. Перелічені блага пов'язані із самим фактом існування людини, вони не можуть бути обмежені чи відібрані державою в будь-якому випадку, навіть у разі введення надзвичайного стану. Державна політика в країні повинна бути спрямована на забезпечення гарантій прав і свобод людини. Це є головним обов'язком держави (ст. З Конституції України).