Стаття 200. Інформація

1. Інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

2. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими пра­вопорушеннями.

3. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюєть­ся законом.

1. Зміст поняття «інформація» включає документовані або публічно оголо­шені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Як об'єкт цивільних прав інформація характеризується наступними ознака­ми. По-перше, вона є нематеріальним благом, хоча і закріплюється на матеріальних об'єктах (записи на папері, відео- та аудіоплівки тощо). По-друге, інформація — це неспоживче благо, яке піддається тільки моральному, але не фізичному старінню. По-третє, інформація характеризується можливістю її тиражування та розповсюдження. І нарешті, законом не закріплено за ким-небудь виключного права на володіння та використання інформації, крім інформації, яка одночасно є об'єктом інтелектуальної власності (наприклад, комерційна таємниче

2. Правовий режим інформації визначається залежно від її виду. Закон України «Про інформацію» поділяє її на такі види:

статистична інформація — тобто офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя;

адміністративна інформація (дані) — тобто офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, що належать до їх компетенції;

масова інформація — це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація;

інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування — це офіційна документована інформація, яка створюється у процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування;

правова інформація — тобто сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо;

інформація про особу — сукупність документованих або публічно оголоше­них відомостей про особу;

інформація довідково-енциклопедичного характеру — систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище;

соціологічна інформація — документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів.

Слід зауважити, що Законом України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р. окремо виділяється науково-технічна інформація як документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської лояльності.

2. Цивільним кодексом регулюються дві групи відносин, об'єктами яких є інформація. До першої групи належать відносини щодо використання інфор­мації. Так, відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Гарантованість права на інформацію, відкритість та доступність інформації є основними принципами інформаційних відносин, закріпленими в Законі України «Про інформацію». Виключенням із загального правила відкритості та доступності інформації є відносини з приводу викорис­тання інформації, яка має реальну чи потенційну комерційну чи іншу цінність та невідома третім особам (державна, комерційна таємниця тощо). До другої групи слід включити відносини щодо захисту права на інформацію. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями (ч.2 л 200 ЦК).

3. Відповідно до ч. З коментованої статті, порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом. Такими законами на сьогодні є за­кони України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р; «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 р.; «Про науково-технічну інфор­мацію» від 25 червня 1993 р.; «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р.; «Про державну статистику» від 13 липня 2000 р.; «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р. та ін.