Стаття 199. Бонітування ґрунтів
1. Бонітування ґрунтів — це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.
2. Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність.
Стаття 199 ЗК України визначає правову природу та юридичне значення бонітування ґрунтів як одного з видів земельно-кадастрової діяльності й складової частини державного земельного кадастру. У правовому розумінні бонітування ґрунтів являє собою врегульований нормами земельного, інформаційного та інших галузей законодавства України окремий вид суспільних відносин, що виникають у процесі одержання, обробки, поширення, використання і зберігання інформації про якісний стан ґрунтів у різних природно-кліматичних зонах. Об'єктом таких правовідносин є інформація про основні природні властивості ґрунтів залежно від того, у якій природно-кліматичній зоні вони знаходяться (степ, лісостеп, Полісся, Карпати, Крим). При цьому ЗК України вказує не на всі природні властивості ґрунту, а лише ті, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур. Водночас у законодавстві України не розкривається суть таких оціночних понять, як «сталий характер» та «суттєвий вплив на врожайність сільськогосподарських культур». Тому можна сказати, що бонітування ґрунтів як складова частина державного земельного кадастру дозволяє одержувати і використовувати відносну інформацію про переваги якісного стану одного ґрунту над іншим. ЗК України закріплює порівняльний метод визначення переваг одного ґрунту чи групи ґрунтів над іншими в тій чи іншій природно-кліматичній зоні за 100-бальною шкалою, що являє собою систему цифрових даних показників природних властивостей ґрунтів з найбільшою продуктивністю. Суб'єктами правовідносин, що виникають у процесі бонітування ґрунтів, є органи державної влади та місцевого самоврядування, юридичні й фізичні особи, які у встановленому порядку мають право на створення, одержання, використання інформації про якість ґрунтів з метою регулювання земельних, аграрних, екологічних відносин, забезпечення раціонального використання і охорони земель.
Юридичне значення бонітування ґрунтів полягає в тому, що інформація про якісний стан ґрунтів певної природно-кліматичної зони є вихідною для проведення економічної та грошової оцінки земельних ділянок, для проведення розрахунків відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також збитків, заподіяних вилученням (викупом) земельних ділянок для суспільних потреб. Особливого значення дані про бонітет ґрунтів набувають у сучасних умовах, коли змінюються організаційно-правові форми господарювання у сільському господарстві, коли впроваджуються цивільно-правові методи регулювання орендно-земельних правовідносин, коли земельні ділянки сільськогосподарського призначення залучаються поступово до цивільно-правовий обігу. Використання інформації про якісний стан ґрунтів є необхідною для захисту прав і законних інтересів орендарів і орендодавців земельних ділянок, власників земельних ділянок. Бонітування ґрунтів є основою для розробки комплексу заходів, пов'язаних з охороною земель сільськогосподарського призначення.
