Стаття 199. Бонітування ґрунтів

Published by Консультант on Ср, 02/18/2009 - 19:59

 

1. Бонітування ґрунтів — це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожай­ність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конк­ретних природно-кліматичних умовах.
     2. Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими влас­тивостями, які мають найбільшу природну продуктивність.
 
      Стаття 199 ЗК України визначає правову природу та юридич­не значення бонітування ґрунтів як одного з видів земельно-кадастрової діяльності й складової частини державного земель­ного кадастру. У правовому розумінні бонітування ґрунтів яв­ляє собою врегульований нормами земельного, інформацій­ного та інших галузей законодавства України окремий вид суспільних відносин, що виникають у процесі одержання, об­робки, поширення, використання і зберігання інформації про якісний стан ґрунтів у різних природно-кліматичних зонах. Об'єктом таких правовідносин є інформація про основні при­родні властивості ґрунтів залежно від того, у якій природно-кліматичній зоні вони знаходяться (степ, лісостеп, Полісся, Карпати, Крим). При цьому ЗК України вказує не на всі при­родні властивості ґрунту, а лише ті, які мають сталий харак­тер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур. Водночас у законодавстві України не розкрива­ється суть таких оціночних понять, як «сталий характер» та «суттєвий вплив на врожайність сільськогосподарських куль­тур». Тому можна сказати, що бонітування ґрунтів як складо­ва частина державного земельного кадастру дозволяє одержу­вати і використовувати відносну інформацію про переваги якісного стану одного ґрунту над іншим. ЗК України закріп­лює порівняльний метод визначення переваг одного ґрунту чи групи ґрунтів над іншими в тій чи іншій природно-кліматич­ній зоні за 100-бальною шкалою, що являє собою систему цифрових даних показників природних властивостей ґрунтів з найбільшою продуктивністю. Суб'єктами правовідносин, що виникають у процесі бонітування ґрунтів, є органи держа­вної влади та місцевого самоврядування, юридичні й фізичні особи, які у встановленому порядку мають право на створен­ня, одержання, використання інформації про якість ґрунтів з метою регулювання земельних, аграрних, екологічних відно­син, забезпечення раціонального використання і охорони зе­мель.
      Юридичне значення бонітування ґрунтів полягає в тому, що інформація про якісний стан ґрунтів певної природно-кліматичної зони є вихідною для проведення економічної та грошової оцінки земельних ділянок, для проведення розра­хунків відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогос­подарського виробництва, а також збитків, заподіяних вилу­ченням (викупом) земельних ділянок для суспільних потреб. Особливого значення дані про бонітет ґрунтів набувають у су­часних умовах, коли змінюються організаційно-правові фор­ми господарювання у сільському господарстві, коли впро­ваджуються цивільно-правові методи регулювання орендно-земельних правовідносин, коли земельні ділянки сільськогос­подарського призначення залучаються поступово до цивіль­но-правовий обігу. Використання інформації про якісний стан ґрунтів є необхідною для захисту прав і законних ін­тересів орендарів і орендодавців земельних ділянок, власни­ків земельних ділянок. Бонітування ґрунтів є основою для розробки комплексу заходів, пов'язаних з охороною земель сільськогосподарського призначення.