Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціа¬тиви власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за зго¬дою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх. При цьому звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.
1.  Законом України «Про органи і служби у справах не¬повнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24 січ¬ня 1995 р. передбачено, що здійснення соціального захисту серед неповнолітніх покладається на Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах непо¬внолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, ра¬йонних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад.
2.  Служби у справах неповнолітніх створюються відповідни¬ми органами виконавчої влади та органами місцевого самовря¬дування.
їх головними завданнями є розроблення і здійснення само¬стійно або разом з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установа¬ми та організаціями незалежно від форми власності, громадсь-
кими організаціями заходів щодо забезпечення прав, свобод, за¬конних інтересів неповнолітніх; контроль за виконанням цих заходів; координація зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності у вирішенні питань соціального захисту неповнолітніх; здійснення контролю за дотриманням за¬конодавства про працю неповнолітніх на підприємствах, в уста¬новах та організаціях незалежно від форми власності тощо.
Служби у справах неповнолітніх мають право: приймати з питань, віднесених до їх компетенції, рішення, які є обов'язко¬вими для виконання органами виконавчої влади, органами міс¬цевого самоврядування, підприємствами, установами та органі¬заціями незалежно від форми власності, посадовими особами і громадянами.
5. Постановою Кабінету Міністрів України № 2136 від 25 лис¬топада 1999 р. були затверджені типові положення про служби у справах неповнолітніх.
За змістом коментованої статті саме зазначені служби уповно¬важені надавати згоду на звільнення неповнолітніх працівників.
Крім того, відповідно до Закону України «Про місцеве само¬врядування в Україні» від 21 травня 1997 р. передбачено створен¬ня комісій у справах неповнолітніх при виконкомах міських рад (крім міст районного значення), які також виступають суб'єкта¬ми надання згоди на звільнення працівників молодше вісімна¬дцяти років з ініціативи власника.
4.  Коментована стаття передбачає, при звільненні неповноліт¬ніх за умов зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації або перепрофілювання підприємства, установи, орга¬нізації, скорочення чисельності кадрів або штату працівників, банкрутства; у разі виявленої невідповідності працівника займа¬ній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої квалі¬фікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, і у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, обов'язок роботодавця здійснювати пра¬цевлаштування неповнолітніх працівників.
5.  Порушення передбаченого порядку звільнення неповноліт¬ніх працівників є підставою для визнання звільнення незакон¬ним і поновлення такого працівника на роботі в порядку ст. 235 цього Кодексу.
Стаття 199. Розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а та¬кож державні органи та службові особи, на яких покладено на¬гляд і контроль за додержанням законодавства про працю, ма¬ють право вимагати розірвання трудового договору з неповноліт¬нім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.
(Стаття 199 із змінами, внесеними згідно із Законом № 6/95-ВР від 19.01.95)
1.  Коментована стаття передбачає право вимагати припинен¬ня трудового договору з неповнолітнім батьків, усиновителів, піклувальників, опікунів, а також державних органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок нагляду і контролю за дотри¬манням законодавства про працю.
До таких органів можна віднести органи прокуратури, комі¬тети неповнолітніх при виконкомах міських рад, місцеві держав¬ні адміністрації, комітет по нагляду за охороною праці, служби у справах неповнолітніх, державні інспекції праці тощо.
2.  Особи і державні органи і посадові особи, які мають право вимагати припинення трудового договору з неповнолітнім, зо¬бов'язані подати докази про неможливість продовження трудо¬вого договору неповнолітнього у зв'язку з загрозою здоров'ю неповнолітнього або порушенням законних інтересів неповноліт¬нього на даному підприємстві, в установі, організації.