Стаття 197. Кадастрове зонування
Кадастрове зонування включає встановлення:
а) місця розташування обмежень щодо використання земель;
б) меж кадастрових зон та кварталів;
в) меж оціночних районів та зон;
г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).
Кадастрове зонування є одним із видів земельно-кадастрової діяльності суб'єктів земельно-кадастрових правовідносин. У ЗК України поняття і зміст кадастрового зонування як одного з видів кадастрової діяльності закріплюється і розкривається вперше. У правовому значенні кадастрове зонування є окремим видом земельно-кадастрових правовідносин, що виникають у процесі одержання, поширення, використання документально оформленої інформації про місця розташування визначених відповідно до ст. 110 ЗК України обмежень щодо використання земель, меж кадастрових зон та кварталів, меж оціночних районів та зон, кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці). Об'єктом таких правовідносин є земельно-кадастрова документована інформація щодо встановлених кадастрових облікових одиниць.
У ЗК України не дається визначення поняття кадастрової облікової одиниці. Передбачається, що визначення цього поняття буде здійснене у Законі України «Про державний земельний кадастр», прийняття якого планується. Відсутність законодавчого закріплення поняття кожної зі складових кадастрового зонування створює перешкоди у формуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру. Тому Держкомзем України 16 лютого 1998 р. видав Тимчасові методичні вказівки щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру1, в яких визначається поняття, види та загальна характеристика кадастрової облікової одиниці.
Згідно з названими Методичними вказівками кадастрова облікова одиниця — це земельна ділянка, кадастровий квартал, кадастрова зона, адміністративно-територіальна одиниця. Аналіз змісту норми цієї статті чинного ЗК України дозволяє дійти висновку, що до кадастрових облікових одиниць
мають бути віднесені також обмеження використання земель, а також оціночні райони і зони. У земельно-кадастрових правовідносинах земельна ділянка розглядається як частина земної поверхні, яка має фіксовані геометричні та юридичні межі і є базовою одиницею кадастрового реєстру земель.
Складовою частиною кадастрового зонування є встановлення меж кадастрових зон і кварталів. Відповідно до Методичних вказівок від 16 лютого 1998 р. кадастрова зона — це сукупність (об'єднання) земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів та території сільської (селищної) ради, або об'єднання кадастрових кварталів у населених пунктах. Кадастровий квартал — це компактне об'єднання земельних ділянок у населеному пункті, обмежене інженерними спорудами або природними межами.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру» від 2 грудня 1997 р. в Україні запроваджується єдина система кадастрової нумерації земельних ділянок з метою забезпечення створення і функціонування автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, можливостей ефективної обробки і управління інформацією у відповідній інформаційній системі, підтримки зв'язку з іншими галузевими кадастрами та інформаційними системами. Кадастровий номер — унікальний на території України номер, який присвоюється при визначенні технічних, економічних характеристик та юридичного статусу земельної ділянки в процесі землеустрою. Кадастровий номер земельної ділянки є постійним протягом всього періоду існування конкретної земельної ділянки, підтримує механізм обігу земельних ділянок, а також містить в собі додаткову інформацію географічного місця розташування земельної ділянки в межах адміністративно-територіального устрою. Постійність кадастрового номеру зумовлена тим, що при переході чи зміні обсягу прав на земельні ділянки номер ділянки не змінюється. Водночас при поділі земельної ділянки чи виділенні частини земельної ділянки, об'єднанні земельних ділянок, або інших діях, пов'язаних зі зміною меж земельних ділянок, нові ділянки стають самостійними кадастровими обліковими одиницями, яким після їх формування в порядку землеустрою присвоюються нові кадастрові номери. При проведенні операцій із земельними ділянками попередні кадастрові номери земельних ділянок зберігаються у черговому кадастровому плані та в архіві.
Відповідно до ЗК України кадастрове зонування передбачає встановлення меж оціночних зон і районів, не розкриваючи суті цих понять. Правову основу для визначення зазначених одиниць кадастрового обліку складають постанови Кабінету Міністрів України щодо методики проведення грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, а також земель несільськогосподарського призначення (див. коментар до ст. 201 ЗК України). Виділення оціночних зон і районів є обов'язковою умовою проведення грошової оцінки земельних ділянок. Земельнооціночні зони і райони являють собою територіально і функціонально визначені утворення, в межах яких здійснюється оцінка споживчих властивостей земель сільськогосподарського призначення і населених пунктів. Кількість оціночних зон і районів залежить від розміру населеного пункту, структури виробничого потенціалу, адміністративного статусу та інших факторів. Оціночні райони виділяються у встановлених межах на- і селених пунктів і розділяються між собою магістралями загальноміського та районного рівнів, межею полоси відводу залізниці, природними рубежами (річки, струмки, канали тощо), в окремих випадках — межами ділянок виробничих підприємств.
Результати кадастрового зонування мають відтворюватися у відповідних документах — в індексній кадастровій карті та черговому кадастровому плані. Визначення цих документів та порядок їх складання містять Тимчасові методичні вказівки щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру від 16 лютого 1998 р. Індексна кадастрова карта — це спеціальна карта (план) розміщення кадастрових облікових одиниць у межах адміністративно-територіальних утворень, яка містить межі облікових одиниць, їх нумерацію. Черговий кадастровий
план — спеціальний план, створений у державній системі координат, на якому визначені межі земельних ділянок, їх площі та кадастрові номери, а також інша необхідна інформація. У чергових кадастрових планах інформація про земельні ділянки закріплюється у графічному і цифровому вигляді.
