Стаття 194. Призначення державного земельного кадастру
Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Стаття 194 ЗК України визначає загальні засади реалізації суб'єктивного права на одержання земельно-кадастрової інформації, коло суб'єктів, які можуть одержати таку інформацію, а також мету використання даних державного земельного кадастру. Порядок одержання, використання, поширення даних державного земельного кадастру регулюється також законодавчими та іншими нормативно-правовими актами у сфері інформації.
Відповідно до Конституції України, ст. 9 Закону України «Про інформацію» всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України. У чинному інформаційному законодавстві визначаються також гарантії реалізації права на інформацію, у тому числі й на земельно-кадастрову. Серед таких гарантій слід назвати вільний доступ суб'єктів земельно-кадастрових інформаційних відносин до об'єктів кадастрового обліку, а також здійснення державного контролю за додержанням законодавства у цій сфері, відповідальність за порушення законодавства щодо реалізації права на земельно-кадастрову інформацію. У випадках, передбачених законодавством України, право вільного доступу до об'єктів земельно-кадастрового обліку може бути обмежене шляхом встановлення режиму доступу до інформації, тобто передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації. За режимом доступу земельно-кадастрова інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. При цьому держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації (конфіденційної і таємної).
Юридичне значення державного земельного кадастру обумовлене тим, що він є інформаційною основою, необхідною для вирішення питань щодо поділу земель на категорії, набуття і реалізації громадянами, юридичними особами, державою, територіальними громадами прав на земельні ділянкиї визначення і зміни цільового призначення земельних ділянок, забезпечення цивільно-правового обігу земельних ділянок у ринкових умовах, встановлення обмежень прав на земельні ділянки, виконання заходів з охорони земель, встановлення обґрунтованої плати за землю, здійснення державного контролю за використанням земель, захисту прав на землю, суб'єктів земельних правовідносин.
ЗК України не містить будь-яких приписів щодо обов'язковості використання даних земельного кадастру при вирішенні питань, пов'язаних з регулюванням земельних відносин, за винятком державної реєстрації прав на земельні ділянки. Тому за необхідності використання земельно-кадастрової інформації остання може надаватися на основі інформаційних запитів органів державної влади чи місцевого самоврядування, а також зацікавлених громадян, юридичних осіб. У запиті має зазначатися прізвище, ім'я та по батькові запитувача, документ, письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про інформацію» термін вивчення запиту щодо можливості його задоволення не має перевищувати десять календарних днів. Протягом зазначеного терміну органи державної влади, що здійснюють земельно-кадастровий облік, письмово доводять до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом. Аналогічний термін розгляду встановлюється і щодо запиту про надання письмової інформації. Відмова у задоволенні запиту доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Відмову або відстрочку задоволення запиту може бути оскаржено до органу вищого рівня. Якщо на скаргу, подану до органу вищого рівня, дається негативна відповідь, запитувач має право оскаржити цю відмову до суду.
