Стаття 191. Підприємство як єдиний майновий комплекс

1. Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

2. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі,споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

4. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

1. У ст. 191 ЦК визначаються поняття підприємства та його зміст. Підприємство слід розглядати як єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. Водночас законодавець підкреслює, що підприємство являє собою певну сукупність різних видів майна (ч. 2 ст. 191 ЦК), якщо інше не встановлено договором або законом.

2. До складу підприємства входять рухомі та нерухомі речі; права вимоги та борги; право на торговельну марку або інше позначення; інші права. Оскільки підприємство використовується для здійснення підприємницької діяльності,то зрозуміло, що його власниками або іншими титульними володільцями можуть бути суб'єкти підприємництва, тобто юридичні та фізичні особи, визнані такими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців», ГК України, а також інших актів законодавства.

3. На підприємство як на єдиний майновий комплекс — об'єкт цивільних прав законодавець поширює правовий режим нерухомості, незважаючи на те, що до його складу можуть входити як рухомі, так і нерухомі речі, інше майно. Однак такий правовий режим не повинен поширюватися на окремі складові частини майнового комплексу, крім тих частин майна, до яких входять об'єкти нерухомості.

4. Відповідно до ч. 4 ст. 191 ЦК підприємство або його частина можуть бути об'єктами купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. Оскільки підприємство як єдиний майновий комплекс визнано нерухомістю, то і на правочини щодо нього мають також поширюватися відповідні вимоги закону,які стосуються правочинів з нерухомістю. В окремих випадках, наприклад для договорів купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, необхідні нотаріально посвідчення та державна реєстрація (статті 657, 719 ЦК). Це правило має діяти незалежно від того чи входять до підприємства об'єкти нерухомості, чи ні.Однак вимоги про нотаріальну форму та державну реєстрацію не поширюються на відчуження окремих частин підприємства, за винятком тих випадків, коли до цих частин входять безпосередньо окремі об'єкти нерухомості.

5.Водночас з аналізу чинного вітчизняного законодавства, що регулює роз­глядувані питання, можна зробити висновок про те, що термін «підприємство» використовується як щодо суб'єктів, так і щодо об'єктів права. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні», який втратив чинність у зв'язку з прийняттям ГК України, підприємство розглядалось як самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який мав права юридичної особи та здійснював виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Отже, у даному випадку підприємство було визнано суб'єктом права. За цим же Законом визнавалось, що підприємство створюється за рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу (ст. 5), діє на основі свого статуту, затвердженого власником (власниками)майна (ст. 9), а власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо сам або через уповноважені ним органи (ст. 14). Ця концепція була запозичена з ЦК УРСР, у якому поняття «підприємство» вживалося пере­воз з у розумінні суб'єкта цивільного права зі статусом юридичної особи.

Водночас у період ринкових реформ формувалося нове законодавство, у якому підприємство розглядалося як цілісний майновий комплекс — об'єкт цивільного права, щодо якого встановлюється відповідний правовий режим. Так, згідно із ст. 28 Закону України «Про власність» громадським об'єднанням надавалося право відповідно до цілей, зазначених у їхніх статутах, мати у власності підприємства. У цих випадках мова йде про підприємство як майновий комплекс, що використовується у підприємницькій діяльності — об'єкт права. Підприємство як цілісний майновий комплекс, визнаний нерухомістю, в цілому або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших угод. Так, відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). При цьому підприємство як єдине ціле виступає лише як предмет оренди, а його орендодавцем є власник або уповноважений ним орган. Відповідно до п. 1 ст. 4 цього Закону цілісним майновим комплексом вважається господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями та системою енергопостачання. Поряд із цим слід зазначити, що в орендних правовідносинах підприємство може бути і суб'єктом права щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу відповідних органів — також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) і нерухомого майна. При цьому слушною вбачається думка, висловлена в літературі про те, що підприємство не може виступати у цивільному праві як суб'єкт правових відносин, оскільки цю функцію виконує суб'єкт цивільних відносин — юридична особа». Таким чином, коли підприємство передає в оренду своє майно, воно виступає як юридична особа і як суб'єкт права, а коли воно саме є предметом договору оренди — то як майновий комплекс, тобто як об'єкт права.

У Законі України «Про приватизацію державного майна» підприємство визнається суб'єктом права, а його майновий комплекс — об'єктом права. Законом України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України» майновий комплекс визнається об'єктом права.

Певну однозначність у розумінні змісту поняття «підприємство» вніс новий ЦК України, у ст. 191 якого підкреслено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, до складу якого входять усі види майна, призначені для його діяльності, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Без сумніву, таке підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

 У новому ЦК однозначно стверджена концепція щодо підприємства як об'єкта цивільних прав. Однак зовсім іншу позицію зайняли розробники ГК України, у ст. 62 якого підприємство визнається самостійним суб'єктом господарювання, створеним компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб. Крім того, у ГК визначено види підприємств (приватні, колективні, комунальні, державні тощо), а також їхні організаційно-правові форми. Проте слід зауважити, що тільки визнання підприємства суб'єктом господарювання не надає йому статусу суб'єкта цивільних правовідносин. Для цього воно має набути статусу юридичної особи. Власне ця думка підтверджується  ч. 4 ст. 62 ГК, за якою підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Із аналізу викладеного можна зробити висновок, що поняття «підприємство» є «обслуговуючим» по відношенню до юридичної особи і його вживання не суперечить положенням ЦК, оскільки воно певною мірою індивідуалізує ту чи іншу юридичну особу.