Стаття 186. Головна річ і приналежність

1. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

2. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

1. Поділ речі на головну і приналежність є традиційним для цивільного пра­ва. Зберігся він і у новому ЦК, згідно із ст. 186 якого річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її

приналежністю. Юридичне значення даного поділу полягає насамперед у тому,що приналежність слідує за головною річчю, якщо в договорі чи законі не встановлено інше. Це означає, що, скажімо, за договором купівлі-продажу житлового будинку до набувача разом із предметом договору переходять і господарські будівлі, не зазначені прямо у договорі. Між тим дана норма має диспозитивний характер, а відтак сторони можуть самостійно в договорі визначати, що право власності переходить тільки на будинок чи господарські будівлі. Подібне поло­ження, але з деякими редакційними особливостями (наприклад, вимагалося, щоб приналежність була пов'язана з головною річчю спільним «господарським» призначенням), було закріплено і в ЦК УРСР.

2. І приналежність, і основна річ — це фізично самостійні речі, але головна річ завжди має самостійне значення, а її приналежність — залежне, допоміжне і слугує найкращому використанню головної речі (наприклад, автомашина і кондиціонер. скрипка і футляр, картина і рама до неї). Приналежність головної речі вказується у стандартах, технічних умовах або прейскурантах, визначається у договорі. Таким чином, головна річ може використовуватися за призначенням без приналежності, оскільки остання лише сприяє функціонуванню головної речі і не має сама по собі самостійного господарського значення. За відсутності таких підстав при розгляді цього питання слід керуватися звичаями ділового обороту.