Стаття 184. Зміст землеустрою
Землеустрій передбачає:
а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань;
б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;
в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;
г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;
ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових;
д) складання проектів відведення земельних ділянок;
е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;
є) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею;
ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;
з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель;
и) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель;
і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.
Земельний кодекс України визначає не лише мету і завдання землеустрою, а й розкриває його зміст. Суть землеустрою полягає у розробці, складанні, розгляді та затвердженні землевпорядної документації, внесенні змін до неї, здійсненні авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель, проведенні топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень, розробленні іншої земелевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель, а також проведенні державної експертизи землевпорядної документації. Землеустрій має здійснюватися з додержанням вимог, визначених у чинному ЗК України та в інших законодавчих і нормативно-правових актах.
Залежно від мети і завдань землеустрою чинний ЗК України поділяє землевпорядну документацію на такі групи: загальнодержавні і регіональні програми використання та охорони земель та інші прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання і охорони земель, схеми землеустрою; проекти створення нових землеволодінь і землекористувань; проекти відведення земельних ділянок із земель державної і комунальної власності; проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств; робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням; акти встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості); документи, що посвідчують право власності чи право користування землею; інші землевпорядні документи. Залежно від виду землевпорядна документація може містити текстові та графічні матеріали (викопіровки, креслення, схеми тощо).
За своїм змістом землеустрій здійснюється, як правило, у декілька послідових стадій, кожна з яких включає в себе виконання певного обсягу робіт, пов'язаних зі збором необхідної інформації, її узагальненням і аналізом, узгодженням тих чи інших питань щодо використання і охорони земель, установлення прав на землю, розробкою проектів і прогнозів, складанням і оформленням землевпорядної документації тощо.
На основі аналізу норм чинного ЗК України та інших нормативно-правових актів з питань землеустрою можна визначити такі стадії землеустрою: підготовка необхідної інформації та матеріалів; розробка проектів і прогнозів використання та охорони земель; складання проектів та іншої землевпорядної документації; розгляд і затвердження землевпорядної документації; винесення проектів, схем землеустрою та іншої документації на місцевість. Зміст кожної з цих стадій залежить від того, яке завдання землеустрою має бути реалізоване у кожному конкретному випадку. Так, згідно з Технічними вказівками по складанню проектів встановлення меж сільських населених пунктів, затвердженими Держкомземом України ЗО жовтня 1991 р., проект встановлення меж сільських населених пунктів включає техніко-економічне обґрунтування розмірів сіл, селищ та передбачає проведення підготовчих робіт, складання проекту, погодження та затвердження проекту, виготовлення та оформлення технічної документації, перенесення проекту в натуру. До підготовчих робіт належать збір, вивчення та аналіз планово-картографічних матеріалів, земельно-облікової документації, матеріалів відводу земель у межах села, проекту планування та забудови, проектів внутрішньогосподарського землеустрою, проектної документації з питань охорони навколишнього природного середовища, матеріалів інвентаризації земель, даних про склад та чисельність населення, а також обстеження території сільського населеного пункту, нанесення на планову основу меж усіх землеволодінь, проведення польового обстеження і погодження меж сільських населених пунктів.
Складання проекту передбачає визначення і обчислення площі села, підготовку експлікації земель у межах населеного пункту, виготовлення графічного креслення проекту встановлення меж сільських населених пунктів. Виготовлення технічної документації передбачає написання пояснювальної записки, підготовку графічних матеріалів та матеріалів погодження і затвердження. Перенесення проекту в натуру передбачає попередню геодезичну підготовку, відповідно до якої складається креслення меж сільських населених пунктів, після чого виконуються роботи з перенесення зазначених меж на місцевість. Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 4 травня 1999 р. (з наступними змінами і доповненнями) роботи зі складання державних актів на право власності й право постійного користування землею виконуються у такому порядку: підготовчі роботи, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), складання плану земельної ділянки, заповнення бланка державного акта. Порядок проведення топографо-геодезичних і картографічних робіт визначається Законом України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» від 23 грудня 1998 р. Установлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань визначається статтями 173—176 цього Кодексу, Законом України «Про планування і забудову територій», а також нормативно-правовими актами Держкомзему України з питань проведення робіт з видачі державних актів, проведення паювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств, передачі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) членам колективних сільськогосподарських підприємств, внутрішньогосподарського землеустрою сільськогосподарських підприємств тощо.
