Стаття 184. Зміст землеустрою

Published by Консультант on Ср, 02/18/2009 - 14:17

 

       Землеустрій передбачає:
а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адмі­ністративно-територіальних утворень, землеволодінь і зем­лекористувань;
б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;
в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель від­повідних адміністративно-територіальних утворень;
г) обґрунтування встановлення меж територій з особли­вими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;
ґ) складання проектів впорядкування існуючих земле­володінь і землекористувань та створення нових;
д) складання проектів відведення земельних ділянок;
е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;
є) підготовку документів, що посвідчують право власно­сті або право користування землею;
ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкуван­ня угідь, а також розроблення заходів щодо охорони зе­мель;
з) розроблення іншої землевпорядної документації, по­в'язаної з використанням та охороною земель;
и) здійснення авторського нагляду за виконанням про­ектів з використання та охорони земель;
і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвіду­вань земель.
 
     Земельний кодекс України визначає не лише мету і завдан­ня землеустрою, а й розкриває його зміст. Суть землеустрою полягає у розробці, складанні, розгляді та затвердженні зем­левпорядної документації, внесенні змін до неї, здійсненні ав­торського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель, проведенні топографо-геодезичних, карто­графічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень, розробленні іншої земелевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель, а також проведенні дер­жавної експертизи землевпорядної документації. Землеуст­рій має здійснюватися з додержанням вимог, визначених у чинному ЗК України та в інших законодавчих і нормативно-правових актах.
     Залежно від мети і завдань землеустрою чинний ЗК Украї­ни поділяє землевпорядну документацію на такі групи: за­гальнодержавні і регіональні програми використання та охо­рони земель та інші прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання і охорони земель, схеми зем­леустрою; проекти створення нових землеволодінь і землеко­ристувань; проекти відведення земельних ділянок із земель державної і комунальної власності; проекти землеустрою сільсь­когосподарських підприємств, установ і організацій, особис­тих селянських, фермерських господарств; робочі землевпо­рядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним по­ліпшенням та охороною земель, раціональним їх використан­ням; акти встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості); документи, що посвідчують право власності чи право користування землею; інші землевпорядні документи. Залежно від виду землевпорядна документація може містити текстові та графічні матеріали (викопіровки, креслення, схе­ми тощо).
     За своїм змістом землеустрій здійснюється, як правило, у декілька послідових стадій, кожна з яких включає в себе вико­нання певного обсягу робіт, пов'язаних зі збором необхідної ін­формації, її узагальненням і аналізом, узгодженням тих чи ін­ших питань щодо використання і охорони земель, установлен­ня прав на землю, розробкою проектів і прогнозів, складанням і оформленням землевпорядної документації тощо.
      На основі аналізу норм чинного ЗК України та інших нор­мативно-правових актів з питань землеустрою можна визна­чити такі стадії землеустрою: підготовка необхідної інформа­ції та матеріалів; розробка проектів і прогнозів використання та охорони земель; складання проектів та іншої землевпоряд­ної документації; розгляд і затвердження землевпорядної до­кументації; винесення проектів, схем землеустрою та іншої документації на місцевість. Зміст кожної з цих стадій зале­жить від того, яке завдання землеустрою має бути реалізова­не у кожному конкретному випадку. Так, згідно з Техніч­ними вказівками по складанню проектів встановлення меж сільських населених пунктів, затвердженими Держкомземом України ЗО жовтня 1991 р., проект встановлення меж сільсь­ких населених пунктів включає техніко-економічне обґрун­тування розмірів сіл, селищ та передбачає проведення під­готовчих робіт, складання проекту, погодження та затвер­дження проекту, виготовлення та оформлення технічної доку­ментації, перенесення проекту в натуру. До підготовчих ро­біт належать збір, вивчення та аналіз планово-картографіч­них матеріалів, земельно-облікової документації, матеріалів відводу земель у межах села, проекту планування та забудо­ви, проектів внутрішньогосподарського землеустрою, проект­ної документації з питань охорони навколишнього природно­го середовища, матеріалів інвентаризації земель, даних про склад та чисельність населення, а також обстеження території сільського населеного пункту, нанесення на планову осно­ву меж усіх землеволодінь, проведення польового обстеження і погодження меж сільських населених пунктів.
     Складання проекту передбачає визначення і обчислення площі села, підготовку експлікації земель у межах населено­го пункту, виготовлення графічного креслення проекту вста­новлення меж сільських населених пунктів. Виготовлення технічної документації передбачає написання пояснювальної записки, підготовку графічних матеріалів та матеріалів пого­дження і затвердження. Перенесення проекту в натуру перед­бачає попередню геодезичну підготовку, відповідно до якої складається креслення меж сільських населених пунктів, піс­ля чого виконуються роботи з перенесення зазначених меж на місцевість. Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право при­ватної власності на землю, право колективної власності на зе­млю, право власності на землю і право постійного користу­вання землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 4 тра­вня 1999 р. (з наступними змінами і доповненнями) роботи зі складання державних актів на право власності й право постій­ного користування землею виконуються у такому порядку: підготовчі роботи, встановлення меж земельної ділянки в на­турі (на місцевості), складання плану земельної ділянки, за­повнення бланка державного акта. Порядок проведення то­пографо-геодезичних і картографічних робіт визначається За­коном України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» від 23 грудня 1998 р. Установлення (відновлен­ня) на місцевості меж адміністративно-територіальних утво­рень, землеволодінь і землекористувань визначається стаття­ми 173—176 цього Кодексу, Законом України «Про плану­вання і забудову територій», а також нормативно-правовими актами Держкомзему України з питань проведення робіт з видачі державних актів, проведення паювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств, передачі земель­ної частки (паю) в натурі (на місцевості) членам колективних сільськогосподарських підприємств, внутрішньогосподарсь­кого землеустрою сільськогосподарських підприємств тощо.