Стаття 184. Речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками

1. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

2. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

1. Закріплена у ст. 184 ЦК класифікація речей має важливе значення для цивільного обороту, адже для них може встановлюватися різний правовий режим та різні умови оборотоздатності. У новому ЦК вперше на законодавчому рівні встановлені критерії розмежування речей, визначених індивідуальними або родовими ознаками. Так, річ вважається визначеною індивідуальними ознака­ми, якщо вона має лише їй властиві ознаки, що вирізняють її з-поміж інших од­норідних речей, тобто індивідуалізують її. Тому можна стверджувати, що індивідуально визначена річ: а) єдина у своєму роді; б) вирізняється від інших своїми неповторними ознаками; в) виділена із загальної маси речей даного роду (наприклад, автомобіль виділений із партії автомобілів ідентичної моделі за допомогою заводського номерного знака). Із викладеного випливає, що індивідуально визначена річ завжди є незамінною.

2. Родовими називаються речі, яким належать єдині родові ознаки. Вони вимірюються вагою, числом, об'ємом, а це означає, що вони є юридично замінними. Родові речі можуть бути у певних випадках індивідуалізованими (наприклад, картопля, поміщена в опечатаний контейнер за відповідним номе­ром, гроші у разі фіксації реквізитів грошових купюр).

Правове значення такої класифікації полягає у тому, що існує ряд договорів,предметом яких можуть бути лише індивідуально визначені речі (оренда, підряд). Наприклад, предметом договору позики можуть бути лише речі визначені родовими ознаками (ст. 1046 ЦК). Крім того, наслідки загибелі індивідуально визначеної речі і родової різні для боржника. Так, при загибелі індивідуально визначеної речі виконання зобов'язання в натурі є неможливим, тому боржник звільняється від обов'язку передати її кредиторові, але зобов'язаний виплатити грошову компенсацію її вартості. Загибель родової речі у ряді випадків не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, оскільки є можливість замінити річ, що загинула, іншою річчю такого роду. Крім того, відповідно  до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. Отже, зарахування автоматично не допускається, якщо предметом зобов'язання є індивідуально визначена річ. Законом встановлюються також різні умови захисту прав на індивідуально визначені речі та речі визначені родовими ознаками, у тому числі застосування мір відповідальності (ст.15,ст.388 ЦК).