Стаття 183. Завдання землеустрою

Published by Консультант on Ср, 02/18/2009 - 14:15

 

Основними завданнями землеустрою є:
а) реалізація політики держави щодо науково обґрунто­ваного перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням не­доліків у розташуванні земель, створення екологічно ста­лих ландшафтів і агросистем;
     б) інформаційне забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання зе­мельних відносин на національному, регіональному, ло­кальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню особливого режиму і умов викорис­тання земель;
    в) встановлення на місцевості меж адміністративно-те­риторіальних утворень, територій з особливим природо­охоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж зе­мельних ділянок власників і землекористувачів;
     г) здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони зе­мель на національному, регіональному, локальному і гос­подарському рівнях;
     ґ) організація територій сільськогосподарських підпри­ємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впроваджен­ня прогресивних форм організації управління землекорис­туванням, удосконалення співвідношення і розміщення зе­мельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;
     д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшен­ню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню ро­дючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і за­болочення, ущільнення, забруднення промисловими відхо­дами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ;
     е) організація територій несільськогосподарських під­приємств, організацій і установ з метою створення умов ефективного землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель.
 
       Визначені у цій статті Земельного кодексу України завдан­ня землеустрою передбачають виконання комплексу організа­ційно-правових, економічних, фінансових, технічних, карто­графічних, агротехнічних заходів, пов'язаних з визначенням правового режиму земель, розподілом і перерозподілом земель на етапі завершення земельної реформи в Україні, прогнозу­ванням використання земельного фонду нашої держави, пла­нуванням перспективного розвитку територій на національ­ному, регіональному, локальному і господарському рівнях, створенням належної інформаційної бази для забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного меха­нізмів регулювання земельних відносин в цілому по Україні, в окремих адміністративно-територіальних утвореннях, а також в окремих землеволодіннях і землекористуваннях.
   Перелік конкретних заходів, спрямованих на виконання завдань землеустрою в частині землевпорядного забезпечення земельної реформи, визначається в Указі Президента Украї­ни «Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001—2005 роки» від ЗО травня 2001 р. Відповідно до цього Указу землевпорядне забезпечення розподілу і перерозподілу земельного фонду України передбачає виявлення земель сіль­ськогосподарського призначення, які не використовуються власниками та землекористувачами, і відповідно до законо­давства вжиття заходів щодо їх перерозподілу; здійснення консолідації земель резервного фонду і земель запасу в межах районів з метою забезпечення ефективного їх використання шляхом передачі в оренду на конкурентних засадах; забезпе­чення виконання землевпорядних робіт, необхідних для про­ведення розмежування земель державної і комунальної влас­ності; оптимізацію організації використання земель у межах адміністративно-територіальних одиниць.
       Землевпорядне забезпечення правового режиму земель ви­магає удосконалення нормативно-правової бази землевпоряд­кування, здійснення межування земель з установленням на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, те­риторій з особливим природоохоронним, рекреаційним і запо­відним режимами, меж сіл, селищ та міст, меж земельних ділянок, які належать громадянам і юридичним особам; про­ведення організації території новостворених сільськогоспо­дарських підприємств; розробку планів земельно-господарсь­кого устрою територій населених пунктів; складання планів обмежень використання земель; виконання робіт щодо вста­новлення та закріплення меж прибудинкових територій.
      Землевпорядне забезпечення охорони земель вимагає про­ведення консервації малопродуктивних та техногенно забруднених сільськогосподарських угідь; забезпечення землевпо­рядного обґрунтування заходів щодо збереження і поліпшен­ня природних ландшафтів, відновлення і підвищення родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоп­лення, зсувів, заболочення, забруднення промисловими від­ходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель; здійс­нення диференціації використання радіоактивно забруднених сільськогосподарських угідь; поновлення робіт щодо карто­графування земельних угідь, ґрунтових і геоботанічних об­стежень, а також проведення комплексного обстеження тех­ногенно забруднених земель.
     Даний перелік землевпорядного забезпечення земельної реформи не є вичерпним, оскільки характеризує основні зав­дання землеустрою, що можуть бути конкретизовані у кожно­му конкретному випадку на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях.