Стаття 181. Нерухомі та рухомі речі

1. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

2. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

1. Положення ст. 181 ЦК є новелою, порівняно з ЦК УРСР, який не виділяв серед речей нерухомість. За радянського періоду у цивільному праві передбачався поділ речей на засоби виробництва і предмети споживання, що на даний час вже не актуально і втратило своє попереднє юридичне значення. Політична економія розглядала речі як основні і оборотні засоби залежно від того, як вони споживаються. Якщо Дані засоби споживаються повністю при виробництві продукції, то вони оборотні; якщо поступово, тобто переносять свою вартість на готовий продукт, то основні. Наведений поділ речей мав вирішальне значення для визначення обсягу прав державних підприємств на закріплене за ними майно, слугував підставою для встановлення для них різного правового режиму. Нині такий поділ речей має значення в основному для ведення бухгалтерського обліку та формування статутного фонду юридичних осіб. Правовий режим виробничих і невиробничих фондів, основних та оборотних фондів визначається, зокрема,ГК України (наприклад, статтями 66, 75).

У цивільному законодавстві більшості країн світу об'єкти цивільних прав поділяються на рухомі та нерухомі речі. Законодавство колишнього СРСР не знало такого поділу майна. У примітці до ст. 21 ЦК УРСР 1922 р. зазначалося: «із відміною приватної власності на землю поділ майна на рухоме та нерухоме відміняється». У зв'язку з цим радянське законодавство не вживало термін «нерухомість», а замінювало його терміном «основні фонди».

Новий ЦК України, на відміну від ЦК УРСР, поділяє речі на рухоме та нерухоме майно. Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК до нерухомих речей (нерухоме майно,нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на зе­мельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Крім того, законодавець визнав за доцільне поширити режим не­рухомої речі також на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєст­рації. Таким чином, при віднесенні речей до категорії нерухомості використано два критерії: матеріальний — ступінь зв'язку цих речей із землею, і юридичний — умови визнання законом тих чи інших речей нерухомими за правовим режи­мом. Наявність одного з цих критеріїв є достатньою підставою для визнання ре­чей нерухомими (тобто речами, прирівняними до нерухомості).

Отже, за першим критерієм до нерухомого майна належать земельні ділянки та все те, що розташоване на них і міцно з ними пов'язане, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційних збитків є неможливим (житлові будин­ки, інші будівлі та споруди, насадження, підприємства як майнові комплекси).

Юридичний критерій застосовується при визначенні нерухомих речей, роль яких у цивільному обороті надзвичайно важлива. З огляду на цю особливість законодавець вважає за потрібне поширити на них правовий режим нерухомості (наприклад, повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти). Перелік речей, які прирівнюються до нерухомих, не є вичерпним. Законодавець може визнавати нерухомими речами й інші об'єкти.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 181 ЦК до рухомих речей слід віднести усі речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Вбачається, що наведена ознака надто загальна, а тому у деяких випадках її може виявитися недостатньо для правильного визначення юридичного значення речі. Тому у такому разі доцільно керуватися правилом, що на речі, які за законом не визнані нерухомими об'єктами, має поширюватися презумпція визнання їх рухомими речами.