Стаття 178. Оборотоздатність об'єктів цивільних прав

1. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим  чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті,або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

2. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом

1. Об'єкти цивільних прав можуть перебувати як у стані статики (наприклад, право власності на ту чи іншу річ), так і у стані динаміки (наприклад, у разі переходу речі від одних осіб до інших за договорами, в порядку спадкування тощо.) Однак не усі об'єкти цивільних прав можуть відчужуватися. Невідчужуваними є окремі особисті немайнові блага, зокрема, здоров'я, життя, честь, гідність, ділова репутація особи, право авторства на літературні, художні та інші твори.

У юридичній доктрині давно закріпилася позиція щодо різноманітності форм  цивільного обороту об'єктів цивільних прав, їх переходу від одних осіб до інших. Особливо поширеними підставами такого обороту цивільних прав є сингулярне (часткове) та універсальне правонаступництво. Так, при сингулярному правонаступництві, що виникає, як правило, на підставі укладених договорів,від однієї особи (правоволодільця) переходять до іншої особи (правонаступника) лише певні, конкретні, права та обов'язки. Універсальне правонаступництво, що виникає у разі успадкування або реорганізації юридичної особи, забезпечує перехід усієї сукупності прав та обов'язків правоволодільця до правонаступника.

Залежно від суспільної значимості тих чи інших об'єктів цивільних прав кожна держава встановлює для них неоднаковий правовий режим. У чинному ЦК проголошується презумпція вільної оборотоздатності (вільного відчуження або переходу в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином) об'єктів цивільних прав, за винятком тих випадків, коли вони вилучені з цивіль­ного обороту або є невіддільними від фізичної чи юридичної особи.

2. Законодавець встановлює у ч. 2 ст. 178 ЦК правові гарантії недопущення довільного обмеження оборотоздатності об'єктів цивільних прав. По-перше, об'єкти,вилучені з цивільного обороту, мають бути прямо встановлені у законі. По­-друге законом також передбачаються види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні).

У коментованій статті фактично закріплюється давно сформульований у цивільному праві поділ об'єктів цивільних прав за ступенем їх оборотоздатності три види: 1)об'єкти, які вільно обертаються; 2)об'єкти, які обмежені в обороті 3) об'єкти, які вилучені з обороту.

До об'єктів, що обмежені в обороті, зокрема, належать ті з них, для здійснення правочинів з якими необхідний спеціальний дозвіл (ліцензія), наприклад, для торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, для правочинів з банківськими металами і валютними цінностями, із спортивною та мисливською зброєю.

Законодавством визначаються об'єкти, вилучені з цивільного обороту. Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіа­ційну безпеку» ядерні матеріали та об'єкти ядерної енергетики перебувають лише у державній власності і вилучені з цивільного обороту. Слід також зауважити, що вилучені з вільного цивільного обороту і об'єкти культурно-історичної спадщини,природно-заповідного фонду, визначені законами України «Про охорону культурної спадщини» та «Про охорону навколишнього природного середовища».

Тривалий час в Україні діє постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1991 р. (з наступними змінами та доповненнями). Нею затверджено Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, та Спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, які були передбачені у Додатках № 1 і № 2. Однак вказана постанова суперечила ст. 13 Закону України „Про власність». Згодом вона вступила у суперечність з Конституцією України, якою було закріплено правило про те, що правовий режим власності встановлюються виключно законами України. Із викладеного логічно зробити висновок, що легітимність зазначеної постанови є сумнівною. Звичайно, правомірно вилученими з цивільного обороту слід вважати об'єкти права виключної власності Українського народу — це земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морсь­кої) економічної зони (ст.13 Конституції України). Дія наведеної норми поши­рюється на перераховані об'єкти у цілому, а не на їх складові частини, оскільки наприклад, окремі земельні ділянки у певних розмірах можуть бути у власності громадян та юридичних осіб.